Саме за таким принципом живе і працює колектив ВАТ «Луганськмлин». І навіть за всіх сьогоднішніх економічних негараздів у державі та недосконалості законодавства.

Підприємство «Луганськмлин», раніше відоме як Луганський комбінат хлібопродуктів, має 65-літню історію. Свого часу воно було одним із найбільших багатопрофільних зернопереробних підприємств України. За добу тут переробляли 1,5 тисячі тонн зерна, за рік — понад 250 тисяч тонн, виготовляли борошно, крупу, комбікорми, які відвантажували для всього Союзу. А коли СРСР розпався, нікому вже не було потрібно стільки комбікормів чи кукурудзяної крупи. До того ж основні фонди й виробничі потужності підприємства були зношені на більш як 65%, а фінансування капітального будівництва, яке розпочалося ще за рішенням ЦК КПРС, звісно, припинилося. Тож іще на початку 90-х, на зорі всіх економічних перетворень у державі, на комбінаті зрозуміли, що ніхто згори ніяких грошей не кине, тож треба заробити їх самим.

Керівництво комбінату звернулося до Одеського інституту харчових технологій з пропозицією, щоб його студенти розробили проект реконструкції виробництва. Взяли підприємство в оренду. Ще за карбованці провели міні-реконструкцію, придбали нове технологічне російське та швейцарське обладнання і почали виготовляти лише ті крупи, які мали попит на ринку. Ризикнули. І виграли. Навіть на інфляції. А зароблені кошти знову вкладали в модернізацію виробництва, в нове обладнання, яке за декілька років уже окупилося.

Голова правління ВАТ «Луганськмлин» Зінаїда Надьон пригадує, як після завершення реконструкції підприємства багато чиновників, відвідавши його, допитувалися: а чиї у вас гроші? А вони були зароблені власноруч.

Підприємство не намагалося досягти старих радянських кількісних показників, а зробило ставку на якість. Виникла ідея розпочати виробництво пластівців швидкого приготування. Розробили бізнес-план, а в 2000 році за Програмою розвитку експорту в Україні отримали кредит Світового банку, знову закупили новітнє швейцарське обладнання, своїми силами відремонтували цехи. У жовтні минулого року відбулася презентація нової лінії з виробництва пластівців швидкого приготування і особливо модних нині «мюслів», які згодом отримали міжнародний сертифікат якості. Нічим не поступаються дорогим імпортним і швидкорозчинні каші, суміші для приготування млинців, тортів тощо.

«Ми працюємо для того, щоб наша продукція була корисною, смачною і доступною широкому колу споживачів», — каже Зінаїда Надьон. 47% продукції «Луганськмлину» йде на експорт — у Прибалтику і Росію. Сьогодні освоюють ринки Ізраїлю та Німеччини. Цього року перед 9 Травня за сприяння обласної держадміністрації в рамках програми допомоги малозабезпеченим у Луганську відкрили магазин, де за спеціальними картками пенсіонери, ветерани та багатодітні сім’ї можуть придбати продукти підприємства з 10-відсотковою знижкою.

Однак навіть на процвітаючому зовні підприємстві не завжди все легко і просто. Ризикувати доводиться і сьогодні: скажімо, через постійні зміни цін зерно то дорожчає, то дешевшає. Так сталося і торік: закупили зерно по 750 гривень за тонну, а поки ще за нього не розрахувались, ціна впала до 500 гривень. Але, з другого боку, директор не робить із цього великої трагедії, бо, зрештою, ці кошти пішли до своїх же товаровиробників.

На «Луганськмлині» не звикли скиглити і сподіваються лише на власні сили. Однак у його керівника є свої побажання і до уряду, і до парламентаріїв. Хотілося б, за словами З. Найдьон, щоб діяльність кожного підприємства оцінювалась і за кількістю зайнятих робітників. Щоб за технічне переозброєння та створення нових робочих місць підприємства отримували якісь податкові пільги. Тобто щоб була чіткіша державна політика підтримки вітчизняного товаровиробника.