Володимир Литвин: «Співробітництво з Грецією може слугувати еталоном розвиткові відносин України та ЄС»

Україно-грецькі відносини мають під собою серйозний історичний фундамент, духовну спорідненість, спільну спадщину античної та візантійської культур. Це, на думку глави українського парламенту, причина того, що нас у Греції розуміють і підтримують. Визначальним чинником є і те, що Греція, долаючи перешкоди, пройшла важкий шлях до ЄС і нині із запровадженням євро переживає непрості часи. Підбиваючи політичні підсумки свого триденного візиту до Греції і відповідаючи на запитання «ГУ» про те, що обговорювали на переговорах членів делегації з керівництвом грецького зовнішньополітичного відомства, Володимир Литвин сказав:

— У МЗС Греції було висловлено цілковиту підтримку позиції України, її зовнішньополітичній орієнтації. З 1 січня 2003 року Греція головуватиме в Євросоюзі. І я гадаю, що грецька сторона докладе зусиль до того, щоб Україна мала конкретніші параметри, конкретніші віхи та орієнтири для поглиблення співпраці з ЄС. Тим паче що під час минулого головування в ЄС Греція надала серйозну допомогу в підготовці Угоди про партнерство і співробітництво між Україною та ЄС. Я вважаю, що той рівень конструктивізму та взаєморозуміння, який існує між Києвом і Афінами, є сенс перенести на відносини України з Європейським союзом. Співробітництво з Грецією може слугувати еталоном розвиткові цих відносин. Думаю, є всі підстави сказати, що сьогодні нам потрібно менше енергії витрачати на переконання ЄС у європейських позиціях Києва, а спрямувати її на те, щоб забезпечити стандартний рівень життя в країні, який відповідає європейським нормам. Для нас вступ до ЄС не має бути самоціллю. Це віха. Той горизонт і та перспектива, що ми її мусимо досягти. Треба мати почуття власної гідності і навчитися його демонструвати. Я маю на увазі те, що Україна такою само мірою зацікавлена в ЄС, якою Євросоюз зацікавлений в Україні. Нам не треба проситися до Європи. Ми — в ній. І казати про європейську безпеку, про те, що Європа буде цілісна, що відіграватиме ту роль, яку вона покликана грати, без України —неправильний підхід. Це утопія.

Я розумію й інше. Багато хто не хоче бачити Україну в ЄС. Їм вигідно, щоб наша країна нагадувала аморфне державне утворення, аби Україна не була нацією, а становила суму населення, яким можна маніпулювати і на якому можна відпрацьовувати різні технології, влаштовуючи показові «шмагання». Мета цього — продемонструвати решті, що коли вони не діятимуть у завданому режимі та завданих координатах, то з ними станеться те саме. Годі плакати і стогнати! Треба сісти та розібратися у власному домі, а не шукати допомоги по закордонах. Потрібно врешті-решт зосередитися на розв’язанні наших внутрішніх проблем, економічному облаштуванні країни, піднесенні життєвого рівня людей, удосконаленні демократичних засад існування нашого суспільства. Це головна умова! А потім уже ми матимемо результат — входження до європейських структур... Набридає принижуватися, переконувати, доводити. Навіщо це робити? Ми — велика країна, ми — велика нація. Чому ми маємо просити? Чому ми маємо послідовно виконувати домовленості, а у відповідь нічого не одержувати? Хоча ні. Ми отримуємо... нові правила, які в процесі гри змінюють. Я вважаю, що з цим час закінчувати. Не шукати пояснень, а збільшувати обсяги торгівлі. За останні три роки в торгово-економічних відносинах між Україною та Грецією були і злети, і падіння. За даними Посольства України в Греції, обсяг товарообігу становив 226 млн. дол. у 2001 році, а за сім місяців нинішнього року — 69 млн. дол. В основі українського експорту — продукція суднобудівної промисловості (35%), чорні метали (30%), добрива (14%), алюміній та вироби з нього (11%). А з Греції ми найбільше імпортуємо продукти рослинного походження (22%). Українські бізнесові кола продовжують налагоджувати зв’язки з грецькими компаніями, які реалізують інвестиційні проекти у рамках європейських програм. Серед 112 країн-інвесторів за обсягами прямих інвестицій в Україну Греція посідає 25-те місце.

У рамках візиту нашої делегації відбулася зустріч з крупним грецьким підприємцем Вардісом Вардіноянісом — президентом групи компаній, які видобувають і перероблять нафту, а також постачають її до різних країн світу, володіючи при цьому 40 танкерами. Група компаній Вардінояніса залишається єдиним іноземним замовником Миколаївського суднобудівного заводу, і з 1992 року ними було замовлено 18 танкерів, із яких 6 уже побудовано. Як повідомило Посольство України у Греції, у стадії завершення переговори з компанією про створення ще одного амбітного проекту —будівництва 9 танкерів на загальну суму майже 300 млн. доларів.

Бізнес бізнесом, але саме з ініціативи Групи в березні 1994 року було встановлено побратимські стосунки між Афінами і Києвом. А ще в Україні компанія займається доброчинністю: було надано фінансову допомогу потерпілим від повені в Закарпатті, оздоровлюються і лікуються наші діти, дістає підтримку дитячий спорт. Група володіє знаменитим футбольним клубом «Панатінаїкос». Повідомляючи журналістам про підсумки зустрічі з грецьким магнатом, Володимир Литвин зазначив, що «переважно йшлося про політичну підтримку України, як головну умову, яка має забезпечити економічне співробітництво». На думку Голови ВР, торгово-економічні перспективи в нас великі: «Дещо зменшився товарообіг між країнами. Цьому є пояснення... Але будь-яку проблему можна пояснити красиво і переконливо, а продуктивніше — знайти шлях для збільшення обсягів торгівлі».

Безперечно, центральними зустрічами візиту були парламентські, оскільки саме на запрошення парламенту Греції українська делегація відвідала батьківщину Гомера й Арістотеля. І слід відзначити, що привітність, щедрість і гостинність господарів також стали ще одним доказом спорідненості наших душ, підтримки та взаєморозуміння.

Будинок парламенту Греції височіє в центрі столиці. Не подумайте, що це хмарочос. Аж ніяк. Просто самі Афіни — місто, в якому переважають 2—3-поверхові безликі будинки невигадливої забудови з пласкими дахами... Приміщенню грецького парламенту, який тут називають «еллінським парламентом», 125 років. Стіни одного з його центральних залів, де проводять прес-конференції, прикрашені портретами всіх, хто очолював законодавчий орган Греції з 1844 року. Є тут і вільне місце для майбутнього портрета нинішнього глави парламенту — Апостолоса Какламаніса. Під пильним поглядом політиків минулих століть сучасним політикам, напевно, працювати і важко, і легко: з одного боку, вони відчувають тягар відповідальності, а з другого — велику моральну підтримку німих свідків часу... Свідків того, що нині кожні чотири роки шляхом прямих загальних таємних виборів до парламенту Греції обирають 300 депутатів. У перший день сесії вони складають присягу, а на другий — обирають спікера, який є третьою особою в державі після президента і прем’єра. Цікаво, що в грецькому парламенті п’ять (!) віце-спікерів. Така велика кількість заступників дає змогу задовольнити амбіції усіх партій. Або майже всіх... Але найцікавішим, на мою думку, є перелік основних комітетів парламенту. Це комітети просвіти і культури, оборони і закордонних справ, економічних відносин, соціальних відносин, громадської адміністрації, правопорядку і юстиції, виробництва і торгівлі.

Як бачите, серед них немає ані фінансового, ані бюджетного... Серед неосновних десяти є такі, яких у нас немає взагалі. Приміром, комітети з питань боротьби з наркотиками або у справах греків за кордоном.

Останні парламентські вибори відбулися в Греції 2000 року. Перемогла на них партія ПАСОК (157 місць). Основна опозиційна партія «Нова демократія» одержала 122 мандати. Серед інших — коаліція лівих сил, комуністи та 4 незалежні депутати. Практично з усіма представниками парламенту у Володимира Литвина відбулися зустрічі, про що «ГУ» вже повідомляв. А відповідаючи на запитання про те, що споріднює і що вирізняє українських та грецьких парламентаріїв, Голова ВР зауважив:

— У грецькому парламенті нормована діяльність і депутатів, і власне парламенту. До того ж тут працюють не просто у відповідності із законами, а й дотримуючись певних традицій. Вони, на мою думку, відіграють не менш важливу роль, ніж правові приписи. Тут є демократичне розуміння того, що треба жити і діяти за цивілізованими правилами. В нас політика та політичні процеси переважно здійснюються без усіляких правил, і, головне, наші політики демонструють гнучку мораль. А мораль, вона або є, або її немає...

... Я за те, щоб роль локомотива в міжпарламентських відносинах відігравали групи дружби з країнами, —додав до сказаного Володимир Литвин. — Нам не потрібні рапорти про те, що у нас їх сто або сто двадцять. Треба, щоб саме через них обговорювалися теми, проблеми, які потребують спільного обговорення і проробляння. Виходячи з такої позиції, ми розраховуємо на подальше поглиблення міжпарламентських відносин з Грецією з допомогою нашої групи на чолі з Іваном Курасом. Діяльність цієї групи дасть змогу чітко визначити конкретні напрями нашої роботи. Крім того, в Греції ми домовилися про те, щоб активно співробітничали парламентські комітети. Приміром, я передав запрошення керівникові комітету євроінтеграції взяти участь у парламентських слуханнях Україна—ЄС, які у нас відбудуться у третій декаді листопада.

Греки люблять Україну і цікавляться і її сьогоденням, і історією. Про це розповіли Голові Верховної Ради Володимиру Литвину представники української діаспори в Греції. Вони поділилися з ним своїми досягненнями, а також планами і звернулися до голови українського парламенту з проханням допомогти виконати один із їх задумів — відкрити Будинок України у Греції. Володимир Михайлович і Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції Віктор Кальник пообіцяли посприяти тому, щоб у центрі Афін з’явився такий острівець нашої країни. Крім того, В. Литвин з ентузіазмом сприйняв ідею діаспори відкрити у столиці пам’ятник Лесі Українці, яка бувала в Греції і з особливою любов’ю ставилася до цієї прекрасної країни.

Представників 20-тисячної української громади цікавили і ті політичні процеси, котрі нині переживає Україна. Відповідаючи на запитання українського тижневика «Вісник», що його видає діаспора, Володимир Литвин сказав:

— Погляди і установки, нинішнього складу парламенту збігаються з тими сподіваннями, якими живе українське суспільство. Однак громадська думка динамічніша за позиції політиків і політичних сил. Вони ще не до кінця оволоділи мистецтвом уловлювати цю думку, виокремлювати те, що буде актуально і важливо для українського народу на певному етапі... Що стосується більшості в парламенті, то це мистецтво вміння домовитися. Контрпродуктивно ставити питання так: ми переможці, і навколо нас усі мають об’єднуватися. У парламенті немає переможців і переможених, а є лише можливість компромісу об’єднати навколо себе таку критичну масу, щоб вона мала контрольний пакет акцій. Тоді така більшість може претендувати на те, щоб сформувати коаліційний уряд. Коли соратники і однодумці депутата будуть в уряді, він думатиме, ухвалюючи закон, як політична сила, представлена у виконавчій структурі влади, виконуватиме цей закон. Причому виконуватиме так, аби не втратити авторитету, що згодом може призвести до поразки на наступних виборах. Тоді ми матимемо цивілізований поступ, і в нас не буде взаємних звинувачень. Тоді парламент не казатиме, що прем’єр не працює, а прем’єр — що парламент не працює. При цьому сторони зазвичай відбуваються круглими фразами і загальними закликами. Ці взаємні звинувачення є взаємним знищенням. А нам нарешті потрібно консолідувати нашу політичну еліту, провести серйозну розмову, яка зможе дійти до кожного. Кожний політик має зрозуміти, що ми пливемо в одному великому човні, ймення якому —Україна. І ті, хто стоїть біля вітрил і керма, відповідають за те, щоб цей човен плив у потрібному напрямі з відповідною швидкістю і не збивався з курсу. А головне, не дай Боже, не перекинувся. Бо тоді всі ми за це відповідатимемо.

Шлях олімпійського вогню 2004 року буде не такий тривалий, як зазвичай. Річ у тім, що Ігри-2004 відбудуться на батьківщині Олімпіади — в Греції. Давня Еллада подарувала людству чудову традицію мирного з’ясування того, хто сильніший, швидший, вищий, і родоначальники олімпійського руху вирішили скористатися зі свого шансу, зробити світові ще один подарунок: запровадити новий вид ігор під назвою «Культурна олімпіада». Все дуже просто, але від цього не менш оригінально. Напередодні олімпіади на території Греції покажуть свою майстерність діячі культури з різних країн світу. Причому «напередодні» уже стартувало. В рамках «Культурної олімпіади» вже відбуваються концерти і вистави, виставки та вернісажі. Україна, як і багато інших країн, уже заявила про своє бажання брати участь у всіх заходах, створено спеціальний комітет на чолі з Міністром культури Юрієм Богуцьким.

«Культурна олімпіада» проходитиме в два етапи. Перший — це велика культурна програма перед олімпіадою під назвою «Культура культур» (саме вона вже стартувала), а другий — спеціальні змагання з шести видів мистецтв безпосередньо перед самими іграми. Переможців цих змагань буде нагороджено, але поки що не відомо як. Про це Володимиру Литвину розповів міністр культури Греції Евангелос Венгізелос. Як повідомила нам прес-секретар глави ВР Лариса Троян, Володимир Михайлович заявив у відповідь, що Україна може і має бути широко представлена на всіх етапах цього заходу. Наші депутати також обговорили широкий спектр питань, пов’язаних з культурою та... спортом.

Як пояснили журналістам співробітники посольства, міністерство культури Греції відрізняється від нашого не лише тим, що опікується, окрім культури, ще й спортом, наукою та справами молоді, а й тим, що саме розпоряджається грошима, потрібними для проведення концертів, гастрольних турів, спортивних змагань, будівництва спортивних і культурних об’єктів тощо. При цьому заступник міністра культури курирує винятково питання спорту. В його віданні й нинішня підготовка до Олімпіади-2004, а також будівельний бум, пов’язаний з нею. Стосовно останнього, то Афіни нині нагадують велетенський будівельний майданчик...

Під час підбиття підсумків візиту журналісти не могли не поцікавитися в Голови Верховної Ради, як відгукнулося серце історика на побачені в Греції культурні цінності, пригадалася нам і давньогрецька «Рада»... На що Володимр Михайлович відповів: «Уперше я побачив те, про що багато читав і думав. Можна сказати, що доторкнувся руками і серцем, якщо хочете — чолом, до пам’яток, які є надбанням не лише грецького народу, а й усієї світової спільноти. Перебуваючи в колисці демократії, ніби чуєш голоси філософів, пророків, політичної і людської моралі, які тут звучать...».

Київ—Афіни—Салоніки.