Микола Азаров народився важкого повоєнного 47-го в Калузі. У США його можна було б назвати хлопцем американської мрії. Бо свою життєву дорогу обрав і зробив сам. Без будь-якої допомоги з боку батьків чи рідні. І державну податкову службу шість років тому створив самостійно, дібравши команду. То хто він, Микола Азаров, голова Державної податкової служби? Як людина, керівник, політик.
— Миколо Яновичу, ви очолюєте Державну податкову адміністрацію України протягом тривалого часу. Яке становище податкових органів в Україні сьогодні?
— Державна податкова служба України підійшла до нового етапу: в цілому завершено створення матеріально-технічної бази, на черзі — формування нової психології податківців, нової атмосфери спілкування з платниками. Але потрібно бути реалістами і розуміти, що будь-яка система, навіть найдосконаліша, в окремих випадках може не спрацювати через людський чинник. Оціночна місія Світового банку позитивно висловилася про готовність Державної податкової служби України до здійснення програми модернізації. На це надається цільовий кредит у розмірі 100 мільйонів доларів. Такі гроші задарма не дають.
Президент України двома окремими указами доручив ДПАУ контролювати виробництво і реалізацію підакцизних товарів, а також вести боротьбу з «відмиванням» доходів, отриманих незаконним шляхом.
Ми ініціювали податкову реформу, у центрі якої — стабільний і ліберальний до платників податків Податковий кодекс.
Наша служба завершує підготовку до початку дев’ятирічного проекту модернізації, під час якої обновиться не тільки, умовно кажучи, «залізо», а й психологія людей, характер відносин між платниками і податківцями.
— Які заходи передбачає програма, розроблена спільно зі Світовим банком, та в чому суть майбутніх нововведень?
— Вона передбачає, зокрема, й запровадження більшої прозорості в роботі податкових органів, налагодження партнерських стосунків між податківцями і платниками податків.
Концепція цієї програми містить кілька стратегічних напрямів, що активно реалізуються в сучасних податкових службах світу. Пропоновано розширити базу оподаткування, це дасть змогу зменшити податковий тиск на платників і збільшити надходження до бюджету.
Ми маємо намір залучити тіньовий капітал до оподаткування шляхом відстеження товарно-грошових потоків. Це потребує контролю за використанням готівки та запобігання використанню банківської системи у протиправних цілях. Нарешті, потрібно розв’язати питання скорочення і ліквідації недоїмки завдяки поліпшенню роботи з платниками податків, заохочення їх до добровільної сплати і скорочення заборгованості перед бюджетом за рахунок продажу майна боржників.
Усі податківці України, починаючи з Києва і закінчуючи райцентром, працюють у напруженому темпі. Адже саме від роботи нашої установи залежить виконання бюджету країни. А це і пенсії, і зарплата бюджетникам, багато інших соціальних виплат. Чому в напруженому режимі? Відповідь проста — система оподаткування в Україні вкрай недосконала, податки дуже великі, підприємці намагаються різноманітними способами обминути закон, уникнути сплати податків. Проте, вважаю, немає проблем, які не можна було б вирішити, потрібна тільки політична воля.
— Яку подію вважаєте найбільш значущою за десять років незалежності України? Що, на вашу думку, є особливим досягненням за цей час?
— Без сумніву, це прийняття Конституції України. Адже Конституція, яка символічно поділила період незалежності навпіл, стала відправною точкою для стабільного, прогнозованого розвитку політичної ситуації в Україні. Вона показала, куди Україна рухатиметься, адже в Основному Законі втілено сучасні стандарти європейської демократії.
Вдосконалювати Конституцію треба. Але, я б сказав, зміни мають бути консервативними, тобто не зачіпати логіки й ідеології цього документа. Принаймні те, що ось уже п’ять років будь-які пропозиції, будь-які процеси звіряються на відповідність Конституції і тільки тоді визнаються суспільством, — це головний позитив у нашій державі.
У мене є особисті спогади про історичний момент прийняття Конституції. Ніколи не забуду, як після доби безперервної роботи табло висвітлило «Прийнято». У всій залі — єдиний порив позитивних емоцій, гордості, надії на єдність під егідою Конституції. Попри всілякі політичні протистояння в подальшому, саме той порив я вважаю символічним для долі нашої держави.
— Ви були і інженером, і вченим, і науковим менеджером, і політиком, і державним чиновником високого рангу. Який із названих періодів вважаєте найцікавішим і найзахопливішим?
— Це, звичайно, період, коли працював над кандидатською і докторською дисертаціями. То був дуже цікавий час роздумів, осягнення нових істин і наукових відкриттів.
Зі студентської лави зацікавився проблемою поширення інтерференційних хвиль типу Лява-Релея в порушених хвилеводах. Тема мала прикладний характер, бо використовувалася для прогнозування динамічних явищ у шахтах. Після закінчення університету я її узагальнив. Практично на одному подиху написав кандидатську дисертацію, яка одразу переросла в докторську. Захистив її у 1984 році.
— Якою мірою несподівано для вас, людини без досвіду роботи у фінансових службах, стала пропозиція очолити податкову службу?
— Що не було досвіду, то це не зовсім так. Працюючи в бюджетному комітеті парламенту, я фактично опікувався податковою системою. І все ж пропозиція була несподіваною.
— А як усе відбувалося насправді?
— У серпні 1996 року, відпочиваючи у Криму, перечитував газети і звернув увагу на указ Президента про створення в Україні податкової адміністрації. На початку вересня повернувся до Києва. Мені передали запрошення Президента прийти до нього на зустріч.
До цієї розмови, на свій сором, я жодного разу не був у податковій інспекції, а з її керівником паном Ільїним зустрічався лише п’ять чи шість разів, коли заслуховували його на комітетах. Загалом з колективом податківців був зовсім не знайомий. Але на комітеті не раз висловлював невдоволення рівнем збору податків. Ось і подумав, що на цій ділянці можна щось зробити. До того ж нова справа була цікава і в плані менеджменту. Секретаріат складався з висококваліфікованих спеціалістів, а на свого першого заступника, депутата Володимира Пустовойтовського, завжди міг покластися. Тому був впевнений, що, навіть очоливши податкову адміністрацію, зможу вести бюджетний комітет, а вся поточна робота буде за Володимиром Семеновичем. Порадившись із ним, пішов до Президента і повідомив про свою згоду. А вже першого жовтня був підписаний указ про моє призначення.
— А як ви ставитеся, до речі, до небідних офісів свого відомства? Адже народ не схвалює цього, хоча багато хто розуміє, що умови для роботи мають бути нормальні.
— Ви знаєте, ми змушені були створювати цю систему і зробили це не на один рік, а, напевно, назавжди. Я бував в офісах податкових служб багатьох європейських країн і знаю, що це будинки аж ніяк не барачного типу. Певен, ми не маємо ані морального, ані визначеного законом права на те, щоб нераціонально використовувати бюджетні кошти. Але Україна — європейська держава, тож і служба наша має бути на відповідному рівні. Податкова служба — це насамперед інформаційна база, система збору й опрацювання інформації. У нас головне — не податковий інспектор, а система, спроможна опрацьовувати її, будувати прогнози, виявляти ризики. У цьому зміст модернізації служби, зміст податкової реформи. Провідний напрям нашої роботи — створення інформаційної бази. І ми її за ці роки створили. Наша інформаційна база — найбільша в країні.
Створення такої інформаційної бази, захищених корпоративних і локальних мереж потребує дуже серйозної інфраструктури. Наша система обладнана в ряді випадків і засобами оптичного зв’язку. У нас сучасна податкова служба, ми про це рідко говоримо, але це так. І вона не може розміщуватися на п’ятих поверхах гуртожитків, у напівпідвальних помешканнях, як було раніше. Ми не можемо будувати передову систему й очікувати, що нас попросять піти, або де-небудь потече дах і затопить наші архіви, або вимкнуть світло і загубиться база. Дорікання були, є і будуть, але я виходив завжди з того, що керівники приходять і йдуть, а система має працювати в державі як слід.
— Миколо Яновичу, якою ви бачите Україну через десять років?
— Я певен, що найближче десятиліття стане для України періодом, надзвичайно насиченим подіями, які остаточно визначать її майбутнє як демократичної держави європейського типу, з ринковою ефективною економікою, пріоритетом прав людини, гарантованим верховенством закону в усіх сферах життя.
Політичний спектр країни становитимуть лише п’ять-шість політичних сил, чітко окреслених ідеологічно та програмно, які й почнуть конкурувати між собою в боротьбі за владу. Ці політичні сили будуть приречені представляти інтереси основних соціальних верств суспільства, а не окремих особистостей чи угруповань. Отже, посилиться ефективність влади.
Уже найближчими роками, на мою думку, істотно зміниться характер відносин між центром і регіонами. Влада на місцях одержить більше повноважень і фінансових можливостей. Природно, зросте і її відповідальність за результати адміністративної діяльності. Гадаю, в цих трансформаціях буде максимально враховано досвід побудови таких відносин, запроваджений у деяких країнах Європи (наприклад, німецька модель).
Остаточно утвердиться постулат, що держава — для людини, а не навпаки. Цьому сприятимуть кілька визначальних чинників: формування нового правового поля, зміна поколінь у політичній сфері та у владних структурах, інтеграція України до європейської спільноти, яка дедалі посилюється.
Зовнішню політику України через десять років відрізнятиме значно більший, ніж сьогодні, прагматизм, домінування національного інтересу над ідеологемами й політичними пристрастями окремих сил або особистостей. Навчимося ми й належно піклуватися про співвітчизників, які перебувають за кордоном.
Очікую також, що протягом цих десяти років нам вдасться розробити дійовий механізм, який дасть змогу використовувати позитив і максимально захиститися від негативу, спричиненого глобалізацією.
В економіці, гадаю, зможемо відновити потенціал, який був у 1990 році (в обсягах виробництва, вартісних показниках), проте стануться істотні структурні перетворення. Відчутно зросте рівень добробуту людей та їх соціальної захищеності.
Проте наводити лад в економіці треба вже тепер. Насамперед у питаннях соціальної справедливості. Я вважаю, що рівень, приміром, того ж декларування не повністю відображає рівень реальних прибутків. Бо коли проаналізувати доходи наших громадян, то можна здивуватися: як же можна прожити за десять доларів на місяць?
Зрозуміло, що наша система декларування не відображає реальний стан справ. На жаль, є значна частина людей, які бідують, перебиваються з хліба на воду. Та є і громадяни, котрі на папері мають прибуток 50 гривень, а насправді у них тисячі доларів доходу. Вони не декларують їх. Непрямо ми можемо визначити рівень доходів за рівнем споживання. У нас є такі виміри. І ми зобов’язані робити це за законом. Наприклад, за вартістю житла. Живе у триповерховому особняку одна людина. І видно, скільки електроенергії, скільки газу, опалення вона використовує. Витрати фіксуються чітко, а якщо додати сюди два «мерседеси», п’ятьох охоронців, двох водіїв...
Вимальовується серйозна картина, і коли ця особа декларує вісім тисяч гривень доходу на рік, то постає і відповідне запитання.
Проте є й певна позитивна динаміка. Приміром, у 2000 році лише 70 осіб задекларували доходи не за основним місцем роботи понад мільйон гривень, а торік уже 160. Це свідчить про те, що поліпшилася не тільки фіскальна робота, а й роз’яснювальна.
Люди зрозуміли, що краще задекларувати свої доходи. Тому збільшилася кількість громадян, які задекларували доходи понад 100 тисяч, 500 тисяч гривень.
Важливо, що як колишній законотворець і теперішній впливовий політик Микола Азаров розуміє: між його службою і парламентом не повинно бути протистояння. Саме тому ця думка була серед головних на одній з останніх зустрічей парламентаріїв з керівництвом податкової служби.
На думку Миколи Азарова, сьогодні Україні насамперед потрібен Податковий кодекс: «Необхідно вводити Податковий кодекс системними частинами, які визначать адміністрування найважливіших податків».
На цій же зустрічі в ДПАУ також обговорювалося питання системного виділення проблем податкової амністії. Микола Азаров зазначив, що податкова служба готова підтримати податкову амністію капіталів за умови, що вона не поширюватиметься на «брудні» кошти та гроші, природу яких розслідують у кримінальних справах. Водночас головний податківець наполягає: «... Треба боротися зі схемами ухиляння від сплати податків. Протистояти мінімізації, яку дозволено законом,— нерозумно та шкідливо. Захист державних інтересів полягає в тому, щоб добиватися рівної для всіх, повної та вчасної сплати податкових зобов’язань».
— Ви не раз казали про те, що завдання ДПА України — встановлення принципів лояльності і партнерських відносин з платниками податків. У чому конкретно реалізовано ці принципи?
— Одним із прикладів може слугувати скасування штрафних санкцій до платників податків за помилки в податковій звітності, допущені ненавмисно (арифметичні помилки тощо). Тобто якщо платник податків добровільно погоджується їх виправити, то покарання до нього застосовано не буде.
Микола Азаров як системний аналітик з великим досвідом розуміє важливість стратегічного планування. Тому нещодавно він з характерною для нього чіткістю сформулював нову ідеологію роботи управлінь податкового аудиту і валютного контролю: «Потрібно зосереджуватися на вивченні економіки підприємств. Ви маєте досконало знати, де, як і в яких технологічних процесах створюються додана вартість, прибуток і куди вони йдуть. І лише після такого грунтовного вивчення переходити до паперів, перевіряти достовірність звітів».
Саме виходячи з нової ідеології, Микола Азаров обстоює зміни в підходах до платників податків:
«Будь-яке непорозуміння, зумовлене тим, що закон ясно і чітко не описує якусь норму і дозволяє тлумачити її двояко, Державна податкова адміністрація вирішує на користь платника податків. На практиці реально застосовується і податковий компроміс, коли сторони, проаналізувавши реальну фінансово-економічну ситуацію платника податків, знаходять оптимальну можливість сплати податків без погіршення поточного стану підприємства.
Як позитивний результат налагодження партнерських відносин варто відзначити, що підприємства металургійної галузі в повному обсязі сплачують поточні нарахування податків і зборів. Скажімо, ВАТ «Запоріжсталь» і ВАТ «Дніпроспецсталь» були відзначені грамотами як зразкові платники податків».
— Є думка, що Росія змогла здійснити серйозний економічний прорив, істотно знизивши податкові ставки і встановивши єдиний податок на прибутки фізичних осіб. Що заважає реалізувати таку практику в Україні?
— Економіки Росії і України принципово відмінні. Всі енергоносії в Росії — свої, собівартість всієї товарної продукції — хоча б тільки з цієї причини — приблизно утричі нижча, ніж в Україні. Бюджет Росії, за часів Радянського Союзу і тепер, базується в основному на надходженнях підприємств видобувних галузей (нафтогазовий комплекс, деревообробка і т. д.). У нас немає таких джерел прибутку. І навіть Росія зі своїми колосальною міццю і фінансовими ресурсами нині, коли спрацював механізм зниження цін на нафту, має серйозні проблеми з доходами бюджету. Хоча вона і встановила єдиний податок для фізичних осіб — 13 відсотків, однак після застосування податкової амністії потрібен суворий контроль над доходами і витратами громадян.
Ми у проекті Податкового кодексу пропонуємо встановити дві ставки — 10 і 20 відсотків. Першу сплачуватимуть практично 80 відсотків наших громадян, 20-відсоткову ставку — достатньо забезпечені українці. У фіскальному плані цей податок не такий уже значний. У соціальному — це механізм перерозподілу прибутків від багатого до бідного, від надбагатого до найбіднішого.
— Чи буде стимул для наших багатих виводити гроші з «тіні», адже «регуляторність» і «вирівнювання» може налякати їх ще більше?
— Повірте мені, наші багаті не дуже налякані. Я спілкуюся з ними щодня і знаю їхню психологію. Вони нічого не бояться і знають, що можна вийти сухими з води. Порівняйте, як поводиться наш бізнесмен, що веде справи в Україні і в будь-якій іншій європейський країні. Там вони кажуть: «Ні, не дай Господи мені не заплатити податки і податкове управління відповідної країни зверне на мене увагу!» Почнеться процес арештів, висилки з країни.
З послом Великобританії ми обговорювали питання правової допомоги нашій країні у разі відпливу капіталу за кордон і «відмивання» брудних грошей. Ми говорили про Британські Віргійські острови, про острів Мен — улюблений «оазис» наших бізнесменів. Я просив уряд Великобританії надати нам правову та інформаційну допомогу. У принципі, це було зроблено в контексті резолюції ООН з боротьби з міжнародним тероризмом, боротьби з «відмиванням» брудних грошей. Посол розповів мені про заходи, здійснювані країнами ЄС у цьому напрямі, і, гадаю, що не так уже просто буде нашим підприємцям вивозити капітали з України незаконним способом.
— На початку жовтня мало не сенсацією для ЗМІ стало повідомлення прес-служби ДПА про те, що Микола Азаров наполягає на «податкових канікулах» для малого бізнесу.
— Бо дев’ять тисяч платників податків забезпечують 80 відсотків податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Саме це дало мені підстави виступити з ініціативою про «податкові канікули» для малого бізнесу, — зазначив Микола Азаров. — Адміністрування малих платників неефективне. Потрібно заохочувати це бізнес-середовище з огляду на перспективи його зростання. Бо це насамперед можливість, у перспективі, створення середнього класу в українському суспільстві, що є запорукою економічної стабільності і громадського спокою. А сьогодні це хліб та до хліба для багатьох сімей пересічних українців.
Отже, в позиції голови ДПА — прагматична логіка. На сьогодні в Україні працює понад мільйон суб’єктів підприємництва — юридичних та фізичних осіб — підприємців. Адміністрування податків з такої кількості платників — надзвичайно трудомістке і дороге заняття. Адже для того, щоб зібрати, приміром, мільярд, треба витратити щонайменше 30 мільйонів гривень. Тому ДПА намагається основну увагу зосередити на великих платниках податків — тих, чиї внески до бюджету перевищують мільйон гривень. Тим паче що багато хто з них створив значні монопольні об’єднання, які контролюють ціни в галузі і одержують надприбутки.
На думку голови ДПА М. Азарова, кошти, приховані ними від оподаткування, дорівнюють сумам податкових платежів решти платників податків, разом узятих. Він наводить таку статистику: обсяг коштів, які щорічно виводяться з-під оподаткування, становить до двох мільярдів доларів. Це приблизно десять мільярдів гривень, із яких чотири мільярди гривень — податкові платежі. Майже таку суму сплачують до бюджету дрібні й середні суб’єкти підприємництва.
— Відомо, що в межах вашого відомства ведеться боротьба з хабарництвом і здирництвом, так зване очищення лав. Як це відбувається?
— Для цього наприкінці 1996 року в нас було створено управління у справах боротьби з корупцією. Не приховую, що ініціював це я. Бо коли брався за роботу, проаналізував усі ризики, всі проблемні зони. Наукова діяльність, яка сформувала мій світогляд і навички, привчила до системного підходу, виявлення взаємозалежностей обчислення складаних балансів.
У 1999 році за матеріалами наших підрозділів боротьби з корупцією до відповідальності було притягнено 229 посадових осіб податкових органів, у 2000-му — 164 особи. Ця тенденція є і тепер.
Не дивуйтеся «скороченню» показників. Шість років цілеспрямованої і безкомпромісної боротьби з корупцією в ДПА утвердили розуміння: ми не граємося, «плями на мундирі» не ховаємо, а витравлюємо.
«21 жовтня відбулася робоча зустріч Президента України Л. Кучми з головою ДПА України М. Азаровим.
Під час зустрічі голова ДПА доповів Президентові про діяльність податкової служби. Особливу увагу Микола Азаров приділив негативним фактам використання податкових пільг низкою так званих спільних підприємств.
Зокрема, він зазначив, що, незважаючи на рішення Конституційного Суду України, яке мусило врегулювати процес оподаткування спільних підприємств, аналіз, проведений ДПА України, свідчить про наявну наразі практику ухилення від оподаткування. Низка підприємств на підставі рішень нижчих судових ланок шляхом створення приблизно 85 філіалів спільних підприємств завдала збитків бюджету понад 5 млрд. гривень...»
Державній податковій службі — шість років. У привітанні з нагоди професійного свята голова ДПА України Микола Азаров дав оцінку її діяльності і накреслив шляхи подальшого розвитку:
«...За ці роки почала діяти ефективна система прогнозування та адміністрування податків, прийнято безліч законів і нормативних документів з реформування нашої служби, затверджено концепцію модернізації податкової служби, створено систему підготовки та перепідготовки кадрів, побудовано матеріально-технічну базу».
«Крок за кроком наступати на тіньову економіку, домагатися стовідсоткової сплати податків, вибудовувати ділові партнерські стосунки з платниками — ось наші найголовніші завдання, виконання яких і надалі забезпечуватиме суспільне визнання праці податківців».
Віктор КОСАРЧУК,спеціально для газети «Голос України».
