Прийняття Держбюджету в першому читанні 17 жовтня стало головним лотом осіннього аукціону. Доходна частина балансу — 55,1 мільярда гривень. Це на 8 мільярдів гривень вище урядової «планки». Що означає така корекція?
Насамперед проект Держбюджету породжує неабиякі сумніви: чи не помиляються автори у своїх передбаченнях? Чи не потрапить наша «сорочка» під надмірний фіскальний прес?! Левову частку додаткових доходів (1,8 млрд. грн.) планується перерахувати в місцеві бюджети, причому 1,4 мільярда гривень — на розвиток соціальної сфери. Це добре, бо доходи деяких місцевих бюджетів у перерахунку на душу становлять непристойно мізерні суми. А уряд ще й делегував територіям частину видатків, не підкріплених їхніми доходами — хоч у Всевишнього кошти проси! А ще треба підвищувати заробітну плату лікарям, педагогам (фінансувати органи правопорядку пропонується з Держбюджету). Хто дасть гарантії, що на це гроші віднайдуть? Ото ж бо...
Ще одне. Законодавча процедура впорядкування податкового законодавства (скасування пільг, зміни в адмініструванні ПДВ і податку на прибуток тощо) лише розпочалася, тоді як мільярди додаткових надходжень вже затвердили в першому читанні. Чи, бува, не ставимо воза попереду коня?
Підприємства металургійної, хімічної галузей, агропромислового сектору (одне слово — наші традиційні експортери) дають і сьогодні неабиякі валютні надходження в бюджет. Але при цьому уряд у своєму варіанті бюджету «заклав» зниження надходжень з податку на прибуток підприємств, ніби передчуваючи несприятливу цінову «погоду» на зовнішніх ринках.
Якщо сценарій авторів законопроекту поламається, «сорочку» почнуть здирати з підприємців-роботодавців, як кажуть, зі шкірою. Керуючись інстинктом самозбереження, ті «відбиватимуть» свої втрати за рахунок найманих працівників (зарплату взагалі видаватимуть лише в «конвертах»), віддалятимуться ще далі у «тінь». А на сприяння чиновництва, тобто на хабарі, як повелося, покладуть хто 10, а хто й 20 відсотків своїх прибутків.
Дивідендів — як кіт наплакав
Більш як половину додаткових надходжень (4,4 млрд. грн. з отих 8 млрд.), включених до загального фонду Держбюджету, пропонується одержати від приватизації. Знову фантастика, бо той, хто не потерпає від амнезії, пам’ятає: бюджетні діри у такий спосіб не виходило латати навіть за сумнозвісної оренди з викупом. Очікуваних мільярдів від приватизації народ не бачив ані торік, ані позаторік. Не побачить він їх і наступного року. Не бачили їх і приватизовані підприємства. Натомість держава забирала частину прибутку на дивіденди від своєї частки акцій, гальмуючи розвиток приватизованого підприємства. Вона ж, держава, блокувала рішення про вторинну емісію цінних паперів, унеможливлюючи надходження інвестицій. Нагадаю: на початку жовтня до бюджету було перераховано 16 мільйонів дивідендів на державні акції АТ за річного плану у 440 мільйонів гривень. Помічаєте різницю? Заступник голови ФДМУ Михайло Чечетов розцінив як нереальні дивідендські призначення і в проекті Держбюджету-2003. На це не зважили, а дарма.
Дивує й інше. За два роки економічного зростання Україні так і не вдалося скоротити зовнішній борг. Це пояснювали бюджетними дефіцитами. Тоді чому за бездефіцитного бюджету не спрямовувати частину доходів на погашення зовнішнього боргу? Або ми не впевнені у своїх доходах, або маємо міфічне економічне зростання.
Ніщо так не руйнує конструктивізм і планомірність бюджетного процесу, як хронічне недофінансування стратегічних галузей економіки, приміром, металургії. Вона стратегічна, бо її енергоємна продукція за цінами не має аналогів на зовнішніх ринках. Вона — джерело валютних надходжень, тому уряд і далі змушений коштом бюджету добиватися зниження собівартості металопродукції. Або через тарифи на електроенергію, або в рамках законодавчих податкових пільг. Тим паче для суспільства схема перехресного субсидування (тарифи на електроенергію для населення зменшуються завдяки підвищенню тарифів для промисловості) нібито виграшна. Зате громадяни у черзі на відключення світла або тепла (за наявності боргів або технічних пошкоджень ліній електропередач) стоятимуть перші, як ті стрілочники.
Те саме відбувається і в Росії, яка відтепер дотуватиме експорт енергоємного виробництва алюмінію, міді, металопродукції не лише з допомогою дешевих енергоносіїв, а й за рахунок їхнього транзиту на європейські ринки. Саме ця вагома обставина змушує європейців поки що утримуватися від співучасті в україно-російському газовому консорціумі.
Ефективно керувати грішми платників податків за незбалансованих бюджетів — дуже тонка справа. Тому наші уряди по черзі керують доходами і видатками в ручному режимі. Цей процес видається своєрідним державним бізнесом навіть Конституційному Суду котрий у жовтні таки вирішив, що до осіб, які не мають права входити до складу керівних органів та наглядових рад комерційних підприємств, належить віднести Кабінет Міністрів, усіх керівників центральних органів виконавчої влади та всіх глав місцевих держадміністрацій.
Але процес пішов так далеко, що не спинити. Наприклад, уряд делегував ДПА право стягувати борги за простроченими кредитними угодами з урядовими гарантіями. Подейкують, що за це податківці матимуть четверту частину стягнень — щоб я так жив! Це що, комерційна угода двох урядових установ?
Ситуація схожа — до навпаки
Цікаво, чи задумувався хто над кінцевим результатом прив’язування життєвого рівня людей до приватизаційних надходжень загального фонду Держбюджету? Але тут мене виправлять, бо ці надходження не мають конкретних видаткових статей у проекті Держбюджету. Чого доброго, можна подумати, що уряд одержує 4,4 мільярда гривень на ручне управління. Але ж на централізовані капіталовкладення, судячи з його варіанта бюджету, уряд не зважається. Тоді чого очікувати підприємствам?
Спрацьовані подеколи на 80—90 відсотків основні фонди підприємств непридатні навіть для банківської застави під кредит. І спокушають інвесторів хіба що тоді, коли за них агітує сам Президент України, як у випадку з американським інвестором Макіївського металургійного комбінату імені Кірова. В урядові гарантії, судячи з тих само неповернених кредитів, потенційні інвестори вже не вірять.
Фонд держмайна України провалював програму приватизації, тоді як економіка країни зростала. То чи станеться диво у вигляді чотиримільярдної виручки, коли ситуація змінилася до навпаки і в Україні, і за її межами?
Наївно так думати. Міністерство фінансів стоїть перед потребою скоротити видатки на фінансування захищених законодавством статей на суму від 4 до 6 мільярдів гривень. Ці реалії в жовтні змусили контрольні служби країни (передусім ДПА) розпочати безкомпромісну боротьбу з недоїмками і боржниками.
