Трагічні події в Москві відтіснили на задній план події в Україні. Однак ми не будемо аналізувати того, що сталося в сусідів, оскільки попереду — непростий період у внутріукраїнській політиці.
У попередньому суботньому числі «Голосу України» ми написали: «Уряд думає про рік наступний, але не знає, що буде завтра». Минулого тижня туман щодо долі уряду дещо розвіявся: парламентська більшість внесла на розгляд глави держави чотири кандидатури претендентів на посаду керівника виконавчої гілки влади. Кандидатури — прогнозовані. Прізвища цих людей давно не сходять з кінчика пера як політологів, так і журналістів.
Отже, на посаду Прем’єр-міністра найближчим часом можуть претендувати: нинішній глава уряду Анатолій Кінах, Перший віце-прем’єр Олег Дубина, глава Державної податкової адміністрації Микола Азаров та глава Донецької обласної державної адміністрації Віктор Янукович. Водночас не варто забувати і про джокер у рукаві Президента України Леоніда Кучми, який за Конституцією має право внести на розгляд парламенту свою кандидатуру.
Проте в пошуках виходу з внутріпарламентської кризи команда глави держави і народні обранці можуть потрапити в різноманітні пастки.
Відставка уряду не означає автоматичне затвердження прем’єра
Зрозуміло, перш ніж Леонід Кучма зможе внести до Верховної Ради кандидатуру претендента на прем’єрство, він повинен прийняти відставку нині діючого уряду. Проте відставка уряду не означає, що будь-яка із пропонованих кандидатур зможе пройти парламентське чистилище і набрати необхідних для затвердження 226 голосів народних обранців. Надто багато різних інтересів — фінансових, приватизаційних, корпоративних — перетинаються на постаті Прем’єр-міністра. І вже сьогодні можна спостерігати ті суперечності, які існують в основних гравців на політичному полі України.
Ні для кого не секрет, що і Микола Азаров, і Віктор Янукович — яскраві виразники інтересів донецького фінансово-політичного угруповання. Поява двох претендентів з одного регіону означає, що всередині групи також існує конфлікт інтересів. Як і поява у списку прізвищ нині діючого прем’єра та його першого заступника свідчить про те, що не все гаразд і в «данському королівстві» —Кабінеті Міністрів. А ще ж існує конфлікт інтересів усередині парламентської більшості.
Словом, не можна виключати варіанта, що нинішній склад уряду може на півроку стати виконуючим обов’язки. І для такого висновку існує ряд передумов.
Цейтнот для більшості
Як відомо, після атаки бійців відділу боротьби з організованою злочинністю на народного депутата Володимира Сивковича та бізнесмена Костянтина Григоришина шість народних обранців призупинили своє членство у більшості. Її склад зменшився до 225 осіб. Та й раніше відсутність кількох з них не дозволяла приймати рішення у сесійній залі. Отож нинішня реалізація запропонованого Президентом України плану формування коаліційного уряду схожа на спробу нової консолідації лав більшості. Однак сьогодні ніхто не візьметься достеменно стверджувати, що цей технологічний прийом спрацює. Адже доля майбутного Прем’єр-міністра, як і склад уряду, залежатиме від поведінки опозиції і фракції «Наша Україна».
Тобто більшість своїм кроком з висуненням кандидатур на посаду керівника уряду потрапила у часову пастку, яку шахісти називають цейтнотом.
