Така дилема постає перед народними обранцями
Трагічні події в Москві відтіснили на задній план події в Україні. Однак ми не будемо аналізувати того, що сталося в сусідів, оскільки попереду — непростий період у внутріукраїнській політиці.
У попередньому суботньому числі «Голосу України» ми написали: «Уряд думає про рік наступний, але не знає, що буде завтра». Минулого тижня туман щодо долі уряду дещо розвіявся: парламентська більшість внесла на розгляд глави держави чотири кандидатури претендентів на посаду керівника виконавчої гілки влади. Кандидатури - прогнозовані. Прізвища цих людей давно не сходять з кінчика пера як політологів, так і журналістів.
Отже, на посаду Прем’єр-міністра найближчим часом можуть претендувати: нинішній глава уряду Анатолій Кінах, перший віце-прем’єр Олег Дубина, глава Державної податкової адміністрації Микола Азаров та глава Донецької обласної державної адміністрації Віктор Янукович. Водночас не варто забувати і про джокер у рукаві Президента України Леоніда Кучми, який за Конституцією має право внести на розгляд парламенту свою кандидатуру.
Проте в пошуках виходу з внутріпарламентської кризи команда глави держави і народні обранці можуть потрапити в різноманітні пастки.
Відставка уряду не означає автоматичне затвердження прем’єра
Зрозуміло, перш ніж Леонід Кучма зможе внести у Верховну Раду кандидатуру претендента на прем’єрство, він повинен прийняти відставку нині діючого уряду. Проте відставка уряду не означає, що будь-яка із пропонованих кандидатур зможе пройти парламентське чистилище і набрати необхідних для затвердження 226 голосів народних обранців. Надто багато різних інтересів — фінансових, приватизаційних, корпоративних — перетинаються на постаті Прем’єр-міністра. І вже сьогодні можна спостерігати ті суперечності, які існують в основних гравців на політичному полі України.
Ні для кого не секрет, що і Микола Азаров, і Віктор Янукович — яскраві виразники інтересів донецького фінансово-політичного угруповання. Поява двох претендентів з одного регіону означає, що всередині групи також існує конфлікт інтересів. Як і поява у списку прізвищ нині діючого прем’єра та його першого заступника свідчить про те, що не все гаразд і в «данському королівстві» —Кабінеті Міністрів. А ще ж існує конфлікт інтересів усередині парламентської більшості.
Словом, не можна виключати варіанту, що нинішній склад уряду може на півроку стати виконуючим обов’язки. І для такого висновку існує ряд передумов.
Цейтнот для більшості
Як відомо, після атаки бійців відділу боротьби з організованою злочинністю на народного депутата Володимира Сивковича та бізнесмена Костянтина Григоришина шість народних обранців призупинили своє членство у більшості. Її склад зменшився до 225 чоловік. Та й раніше відсутність кількох з них не дозволяла приймати рішення у сесійній залі. Отож нинішня реалізація запропонованого Президентом України плану формування коаліційного уряду схожа на спробу нової консолідації лав більшості. Однак сьогодні ніхто не візьметься достеменно стверджувати, що цей технологічний прийом спрацює. Адже доля майбутного Прем’єр-міністра, як і склад уряду, залежатиме від поведінки опозиції і фракції «Наша Україна».
Тобто більшість своїм кроком з висуненням кандидатур на посаду керівника уряду потрапила у часову пастку, яку шахісти називають цейтнотом.
І буде змушена шукати компроміс як з радикальною опозицією, так і з блоком Віктора Ющенка «Наша Україна». Що ж може очікувати більшість від «четвірки»?
Ні миру,ні війни
Таку тактику обрали народні депутати з фракції «Наша Україна», працюючи в парламенті.
Уряд уже зазнав кілька поразок у протистоянні з «нашими українцями». Скажімо, Верховна Рада схвалила у першому читанні висновки і пропозиції щодо фінансового плану на наступний рік Комітету з питань бюджету, який очолює Петро Порошенко. Набули підтримки у профільних комітетах не урядові законопроекти, що стосуються змін в оподаткуванні, а ті, які розробляв Сергій Терьохін.
Проте водночас, попри домовленості, фракція продовжує блокувати голосування у залі за економічні законопроекти. Скринька відкривається просто. Як стверджує в інтерв’ю одному зі столичних видань Борис Беспалий, у такий спосіб фракція «Наша Україна» демонструє відсутність справжньої більшості.
Власне, постійні хитання представників блоку Віктора Ющенка набридають багатьом політикам. Так, Голова Верховної Ради Володимир Литвин минулого четверга прямо заявив, що фракцію «Наша Україна» не цікавлять «інтереси України, її народу», а лише влада і посади.
Зрозуміло, в цій ситуації будь-хто з четвірки кандидатів на прем’єрство отримує мало шансів заручитися підтримкою фракції «Наша Україна».
Відступати нікуди,але можливо
Три радикально налаштовані фракції — комуністів, соціалістів і Блоку Юлії Тимошенко — за цих умов також діятимуть нарізно, не координуючи своїх дій.
Судячи з інтерв’ю лідера КПУ Петра Симоненка, який заявив про неминучість відставки Президента України Леоніда Кучми в лютому наступного року, «захисники трудящих» також не підтримають жодного з імовірних претендентів на посаду прем’єра.
Соціалісти, у свою чергу, можуть повести власну гру. Публічно не підтримуючи кандидатів, вони все ж можуть віддати кілька голосів у копилку того претендента, який зуміє з ними домовитися. Інша справа — ціна домовленостей. Але це історія, як завжди, замовчить.
Складний вибір постане й перед тимошенківцями. Продовжувати займати радикальну позицію щодо влади чи все-таки спробувати знайти спільну мову? Особливо з огляду на неприємності, які переслідують колишніх співробітників ЄЕСУ. Концерну, що його очолювала Юлія Тимошенко.
Грати — не загратися
Голова Верховної Ради України Володимир Литвин вважає, що парламенту потрібно уже найближчим часом розглянути кандидатури претендентів на посаду Прем’єр-міністра. «Далі відступати нема куди» — така його точка зору. Отож Володимир Литвин переконаний: «крайній термін — перше пленарне засідання» після роботи парламентаріїв в округах і комітетах.
І це не дивно, оскільки політичні ігри болісно відбиваються не лише на економічних процесах, а й на соціальному становищі пересічних українців. На жаль, попри проведені реформи економіка продовжує залишатися заручницею політиків. Отож важливо вкотре не наступити на граблі. Українського виробництва.
