— Віталію Івановичу, ви у Хмельницькому людина не нова, знаєте місто та її чиновників давно, в облдержадміністрації теж займаєтесь політичними питаннями. Саме тому хотілося б знати вашу думку щодо деяких нюансів, пов’язаних з передвиборними подіями в обласному центрі. Скажімо, на різних зустрічах особливо нав’язують думку про те, що виборці мусять голосувати «за команду Чекмана». Чи справді є та команда Чекмана?
— Цікаве запитання. Однак відповідь на нього можна знайти досить просто. Візьміть телефонний довідник, виданий облдержадміністрацією у 1999 році. На той час секретарем міської ради був Микола Тацій, нинішній кандидат у мери. Першим заступником у Чекмана був добрий господарник Олександр Пирожок. Заступником з комунальних питань та містобудування —Григорій Блощинський. Заступником з питань фінансів — Сергій Мельник, керуючою справами виконкому була Лідія Біленька. Скажіть, де вони всі? Нема. З отієї начебто команди у списку лише Олександр Вінніков, що займався торгівлею і приватизацією, та Іван Федоров, котрий і досі опікується пенсіонерами. І все. Два чоловіки. То невже це «чекманівська команда»? Звісно, ні. Однак апаратники виконкому, щоб уберегти свої крісла, і підносять виборцям цю хибну тезу. Пригадайте, як на одній із прес-конференцій Іван Федоров заявив журналістам: якщо не оберуть Віннікова міським головою, він подасть у відставку...
— А за великим рахунком, кого ви вважаєте «командою Чекмана»?
— Це ті люди, які реально, разом зі своїми трудовими колективами наповнювали міський бюджет. Передусім це такі керівники, як Михайло Кирпиченко з «Укрелектроапарату», Іван Дунець з «АДВІСу», Володимир Данилов з «Укртелекому», Анатолій Вдовиченко з «Новатора», Микола Ворона з МСТ «Кооператор», Володимир Кулаков із «Хмельницьклегпрому», Олександр Лисюк з «Хмельпива», Олександр Шпак із «Хмельницькобленерго», Валентина Шулевська з «Укрсоцбанку». Трудові колективи саме цих керівників, перераховуючи мільйонні кошти до бюджету, сприяли тому, що місто вчасно видавало пенсії та зарплату бюджетникам. Оце та реальна, значуща сила, а не ланка «Федоров—Вінніков». Хоча до обох я ставлюся з великою повагою.
— Ви щойно згадали таке підприємство, як «АДВІС». Принагідно хотів би запитати: чи мають під собою реальне підгрунтя пересуди, начебто підприємство не працює, не виплачує зарплату і таке інше?
— У мене ось під руками офіційні статистичні документи. То вони засвідчують протилежне: «АДВІС» уже упродовж п’яти років нарощує обсяги виробництва, постійно збільшує зарплату і не має жодного місяця заборгованостей. Підприємство знайшло для себе потужний ринок за кордоном, відкриває нові цехи і створює нові робочі місця.
— А на чому ж базуються розмови?
— Як вам відомо, Іван Іванович балотується на посаду міського голови. З трьох десятків претендентів він чи не найсильніший кандидат. Це людина-інтелектуал, економічно підготовлений до управління багатогалузевим міським господарством. Людяний і водночас діловий. Він один із тих «червоних директорів», що в час економічної кризи не тільки не дав розвалитись заводу, зберіг колектив і науковий потенціал, а й заново «розкрутив» підприємство. Отож таку постать брудом важко облити. От і вигадали цю нісенітницю.
— На вашу думку, на завершальному етапі між ким розгориться конкуренція за крісло міського голови?
— Думаю, між Дунцем і Приступою.
Розмову вів Андрій ВАСИЛАШКО, директор інформагенції «Укрріопрес».