У наш час неможливо досягнути позитивних результатів, не плануючи своїх дій і не прогнозуючи їх наслідки. Тому з метою допомогти зорієнтуватися в нетрях підприємницької діяльності, зрозуміти принцип створення своєї справи, розповісти про особливості тієї чи іншої організаційно-правової форми й було вирішено присвятити цю рубрику темі підприємництва.
Процедура створення складається з таких етапів: ухвалення рішення про створення; розробка бізнес-плану підприємства; оформлення пакета документів для реєстрації; відкриття тимчасового рахунку для внеску статутного фонду, якщо таке передбачено законом чи установчим договором; внесення необхідного мінімуму із загальної суми статутного фонду; державна реєстрація; реєстрація в різних контролюючих органах; одержання печаток, штампів, відкриття рахунків у банку; одержання торгових патентів і ліцензій, якщо таке потрібно за законом; сам початок діяльності.
Перше, з чим треба визначитися, — це вибір організаційно-правової форми підприємницької діяльності. Цей вибір залежатиме від форми власності створюваного підприємства, планованого виду діяльності, розміру статутного фонду, складу засновників.
Класифікатором класифікації організаційно-правових форм господарювання, що його затверджено та введено в дію наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994 р. № 288, серед суб`єктів підприємницької діяльності передбачено такі організаційно-правові форми: індивідуальне підприємство; сімейне підприємство; приватне підприємство; колективне підприємство; державне підприємство; державне комунальне підприємство; спільне підприємство; підприємство, засноване на повній власності громадянина або юридичної особи іноземної держави; кооператив; орендне підприємство; селянське (фермерське) господарство; споживче товариство; спілка споживчих товариств; господарське товариство; акціонерне товариство; відкрите акціонерне товариство; закрите акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю; товариство з додатковою відповідальністю; повне товариство; командитне товариство; асоціація; корпорація; консорціум; концерн; об’єднання; дочірнє підприємство; приватний підприємець.
Але Закон України «Про підприємства в Україні» передбачає лише такі види підприємств: приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи; колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства; господарське товариство, засноване на власності засновників (фізичних і юридичних осіб); підприємство, яке засноване на власності об’єднання громадян; комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади; державне підприємство, засноване на державній власності, зокрема казенне підприємство. Як бачимо, закон значно обмежує перелік суб`єктів підприємницької діяльності на відміну від класифікатора. Хоча є в законі одна приміточка: можуть діяти й інші види та категорії підприємств, у тому числі орендні, створення яких не суперечить законодавчим актам України. Класифікатор, до речі, входить до їх числа, отож за бажання створити сімейне чи спільне підприємство посилайтеся на класифікатор.
Слід також зазначити, що залежно від обсягів господарського обороту підприємства і кількості його працівників (незалежно від форми власності), воно може бути зараховано до категорії малих підприємств. До малих підприємств належать новостворені та діючі підприємства: у промисловості та будівництві — з чисельністю працюючих до 200 осіб; в інших галузях виробничої сфери — до 50; у науці і науковому обслуговуванні — до 100; у галузях невиробничої сфери — до 25; у роздрібній торгівлі — до 15 осіб.
Оптимальний варіант під час вибору організаційно-правової форми підприємства — це обмежена відповідальність засновників (власників підприємства) перед кредиторами за боргами підприємства в межах внеску до статутного фонду, оскільки, наприклад, власник приватного підприємства відповідатиме за боргами підприємства всім майном підприємства.
