Не таїна, що чорний колір — унікальний матеріал для дизайнера. По-діловому суворий і водночас елегантно-вечірній, чорний — ідеальна основа для гардероба. Він робить стрункішою поставу і підкреслює силует, а який дивовижно простий він у поєднанні з іншими кольорами. Чорний графічний, карбувальний і скульптурний. Одне слово, самодостатній.
Достоїнства цього кольору сконцентрував у ємній характеристиці модельєр Крістіан Лакруа: «Чорний — це початок усього, точка відліку, контур, футляр і лише потім зміст».
Довідка «ГУ». Офіційна дата вторгнення «кольору ночі» — 1926 рік. Це рік народження «маленької чорної сукні», який ознаменував початок епохи практицизму. Естафету сміливої француженки Коко Шанель підхопив Баленсіага, який заново відкрив чорний колір у середині XX століття. А справжнім «мейнстримом» зробив його японець Ямамото.
Відтоді час від часу спочатку подіуми, а потім і вулиці з завидною регулярністю поглинає «чорна тенденція». Минулої зими вона лютувала в Європі (хоча, можна посперечатися: чи зникала вона, чи стихала хоча б на один сезон цілком). Цьогоріч ідея заперечення кольору заради форми докотилася й до нас.
Отже, тиждень прет-а-порте «Сезони моди» (осінь—зима-2002/03). На подіумі — суворий і реформаторський, жорсткий і суперечливий Чорний.
Ольга ГРОМОВА, яка вже рік опановує у Москві тонкощі модельного бізнесу, представила революційно-етнічну колекцію-бунт «Хованщина по-Малороському».
Фішка — унікальна церковна вишивка срібною канителлю та чорними перлами (довелося просити дозволу на роботу черниць Фролівського монастиря у Києві в ігуменії та батюшок), древня техніка крою та староруське плетіння сутажем. Матеріали також традиційні — шовк, шифон, вовна, хутро соболя та вовка. Силует: розширена лінія плеча, підкреслена талія, призбирані трохи нижче колін спідниці. Вставки зі шкіри та хутра втримують об’єм рукавів і спідниць. А такі милі аксесуари, як підкови, «будьонівки», «ескімоски» та ранці з хутра, доповнили образ. Колір, як ви вже здогадалися, сіро-чорний, чорний та вугільно-чорний. Єдиний світлий образ — сама Ольга, яка вийшла у фіналі в білому костюмі, хутровій накидці та з жовто-блакитною пов’язкою на руці.
Про колекцію Олексія ЗАЛЕВСЬКОГО «Вірус-Z» говорити складно, бо через сліпуче бокове освітлення глядачі «Сезонів» до пуття і не побачили її. Ледве вдалося розгледіти, що вона досить носильна. Декоративні деталі — яскраве шнурування, бісер та пайєтки. Акцент на комірові та манжетах (частіше з хутра). І жодного натяку на звичний для Залевського епатаж. Зате вихід самого дизайнера ще надовго залишиться притчею во язицех. У чорному костюмі, що саме по собі — нонсенс, із плюшевим поросятком у руках він був дуже задоволений собою.
Актуальність чорного не сховалася і від молодих і ще маловідомих дизайнерів.
Одесит Ваня РЕНЬ, який уперше брав участь у «Сезонах», всерйоз занурився у поки що не забуті мотиви 80-х. Він реанімував широкі лаковані пояси, бантики, рукави-буфи, спідниці-сонцекльош. Додав до цього чоботи із срібної та золотої шкіри. І вдягнув все це, чомусь, на жінку а-ля Мерилін Монро. Зате на показ молодого модельєра завітала досить іменита публіка (як з’ясувалося потім, клієнтура). І влаштувала йому овацію.
Зовсім інше враження справила «монгольська» колекція Світлани БЕРЕЖНОЇ та Олесі ЮТІНОЇ — дипломантів конкурсу молодих дизайнерів «Сезони моди—Погляд у майбутнє». Цього разу вони творили для БП «Столичний» (Олександр Гапчук вирішив створити власну марку, тому будинок побуту запросив до співпраці юні таланти). А вони вже постаралися на славу! «Варварська» колекція вийшла свіжа, щира, нестандартна та енергетична. Навіщо розповідати: погляньте на фінальну пару (на знімку).
P. S. Про інші тенденції ми розповімо наступного разу.
