Відвідання дитячого дільничного лікаря раз на місяць — обов’язкова процедура для малюка, якому ще немає року. Для батьків похід до поліклініки зі своїм чадом перетворюється на свого роду ритуал констатації стану здоров’я дитини. Чи правильно розвивається малюк, чи добре додає у вазі, чи росте, чи не відстає у розвитку від своїх ровесників — на всі ці запитання мами й тата сподіваються дістати відповіді в педіатра. В разі якихось нездорових тенденцій у розвитку нащадка батьки, звертаючись до дитячого ескулапа, справедливо розраховують на медичну допомогу, яка дасть змогу відкоригувати стан здоров’я дитини в ранньому віці.
Юля прийшла зі своїм шестимісячним сином на прийом до дільничного терапевта поза планом. У Сашка щось довго не затягувався «родничок», і досвідчені мамаші на подвір’ї порадили сходити до лікаря: а раптом у хлопчика рахіт? На превеликий подив молодої матері, на прийомі в знайомому кабінеті дитячої районної поліклініки сиділа не їхній дільничний лікар Марія Павлівна, котра лікувала ще Юлю, коли та була дитиною, а молода яскраво нафарбована блондинка з ядучо-зеленим манікюром. Сашко розплакався, побачивши тітоньку із зеленими нігтями. Вислухавши побоювання матері, лікар поводила пальцями по голові малюка і промовила:
— Мамочко, ви праві, у вашого сина всі ознаки рахіту.
— Що ж нам робити? Може, вітамін D попити, риб’ячий жир чи ще щось? — розгублено залопотіла Юля.
— Це бабусині методи, — відрізало медичне світило. — Вони не допоможуть. Треба лікувати сучасними препаратами, визнаними в цивілізованому світі. Я вам настійно рекомендую ось цей.
І педіатр дістала із шухляди свого стола яскраву коробочку з хитромудрою назвою. Потім пояснила відсталій мамаші, що це ефективний американський препарат останнього покоління, який гарантовано допомагає діткам з дефіцитом вітаміну D. П’ять хвилин лікарка з ентузіазмом і блиском в очах розповідала про переваги цього дива іноземної фармакології. Щоправда, коштує він недешево. Але, мовляв, економити на здоров’ї власного сина не варто. А придбати ці ліки можна просто тут, не виходячи з кабінету. Навіть з маленькою скидкою.
Ціна Юлю дещо збентежила. Маленька яскрава коробочка з рятівним препаратом коштувала, як півтори пачки памперсів. Останнім часом Юля і її чоловік, інженер одного з державних НДІ, всі ціни зіставляли з вартістю упаковки памперсів. Практично вся зарплата чоловіка йшла на дитяче харчування й предмети гігієни. Тому з появою первістка в сім’ї було встановлено сувору економію.
Але здоров’я дорожче від памперсів. Нічого, подумала Юля, викрутимося. І купила в лікарки так розрекламовані нею ліки.
Сашку почали давати препарат, і в нього почервоніли щічки, почалася алергія. Юля знову пішла до поліклініки. Цього разу на прийомі була їх дільничний лікар. Вислухавши скарги мами і оглянувши дитину, Марія Павлівна тільки руками розвела.
З’ясувалося, що молодий педіатр з’явилася в поліклініці недавно. На своїх прийомах вона майже всім дітям ставить діагноз «рахіт» і одразу пропонує унікальний американський препарат.
— Не вистачає їй нашої зарплати. Ось і заробляє дилерством у фірми, яка розповсюджує ці ліки, —пояснила Марія Павлівна.
P. S. Сьогодні цим займаються багато лікарів, одержуючи відсотки за реалізований товар. За мізерних окладів чимало медичних працівників зацікавлені в таких підробітках. Усе це схоже на чорну торгівлю здоров’ям з-під поли. Користуючись довірою своїх пацієнтів, лікареві легко рекламувати медичний товар. Часто-густо він несертифікований, не має ліцензії Міністерства охорони здоров’я України і, зрозуміло, продається без ПДВ і касових чеків. Дуже часто лікарі, які водночас виступають у ролі дилерів, передовсім дбають про свої відсотки з реалізованого товару, а вже потім —про користь даного препарату для пацієнта. На жаль, гіппократівська установка «не зашкодь» іноді витісняється меркантильним інтересом людей у білих халатах. Ми, звичайно, можемо їх засуджувати. Але, так чи інакше, лікарі-дилери є продуктом вітчизняної системи медичних послуг. На жаль, в інший спосіб заробити на життя більшість медичних працівників сьогодні не може. Обговорюючи морально-етичний аспект цієї проблеми, ми виходимо на риторичну дискусію про те, чи може бідний суддя бути об’єктивним, виносячи вирок багатому правопорушнику, чи голодний учитель сіяти розумне, добре, вічне, дивлячись на учня, котрий жує бутерброд з червоною ікрою. Ставити діагноз проблемі ми вже навчилися, а ось лікувати її... у нас знову немає грошей.
