На кожній передвиборній зустрічі на Чернігівщині (займався цим регіоном) я казав: мене цікавлять гроші в кишенях виборців. Бо якщо вони (гроші) будуть там водитися, то людям буде за що й газети передплачувати. А я передусім — газетяр. Не буде у громадян коштів — помре преса. Та й телебачення не розквітне, коли телеприймача немає за що купити. З цього й починалася розмова.
Переконаний: свідомий журналіст — в одному човні з співвітчизниками, передплатниками і виборцями. І вельми зацікавлений у зростанні їхнього добробуту, бо з нього проростає і його власний.
На цьому стою.
І не хочу уподібнюватися тим журналістам, які літають по закордонах і випрошують гранти для своїх газет.
— Дайте, бо у нас немає свободи слова.
— Та нащо ж давати. Якщо її немає, то й ви пишете неправду.
— Ні, я пишу правду, то інші, бяки, брешуть.
— Отже, у вас таки є свобода слова. Тоді тим більше вам непотрібні гранти.
Для свободи слова найважливіша складова — економічна. Отже, над підвищенням добробуту дійсного і потенційного читача і треба працювати. В парламенті — спираючись на більшість, а не на мітинги.
І це значно важливіше за всі маніфестації з криками «геть!» Тим паче що за тими «геть!» чітко проглядаються цілком конкретні обличчя з написаним на них палким бажанням самим доскочити ближче до труби —урядової, газової, металургійної і т. д. І в тій запеклій борні перейдено грань — боротьба проти Президента стала боротьбою проти держави. Опозиція й не помітила, як її переступила. Але в ім’я кого? Я особисто не хочу носити смажені каштани для панів-підпанків, для яких найсолодша мрія — міністерські крісла.
А стосовно головної теми нашої з вами розмови, теми прийнятого Верховною Радою за вирішальної підтримки більшості (але й частини опозиції, що теж цінно) законопроекту, то не має сумніву: Президент держави, зваживши все на терезах соціально-політичних і економічних, підпише Закон.
Бо при всій повазі до працівників і керівників Держкомзв’язку, «Укрпошти» та ДП «Преса», до усіх, від листоноші до голови держкомітету, до їх непростої праці, майбутнє цих структур теж прямо залежить від рівня добробуту громадян. Іншими словами: сьогодні треба стриматися, щоб завтра всім стало трошки краще. Та й працівники системи Держкомзв’язку теж, зрештою, передплатники... І звужувати коло передплатників — означає і зменшення робочих місць у системі...
