Раніше воно чи не всю область забезпечувало елітним насінням пшениці, а тепер по обидва боки від дороги — не зорані в зиму поля. Минулого літа кращі землі марнувалися під лободою та осотом, а на решті врожай зернових «з’їла» сажка. У тваринництві збитки становили майже триста п’ятдесят тисяч гривень. При цьому чимало працівників уже дев’ять років не отримували зарплати.
Колись тут мали «найбільше в районі молоко» — по 8 тисяч кілограмів від корови. Нині якщо за рік по тисячі надоять, то й добре. У загонах худі, мов скелети, залишки стада — 42 худобини з 1500 в недалекому минулому. Та чи й ці перезимують? Замість 63 тонн сіна надбали лише сім, соломи — ні грама...
Донедавна «Заліснянське» залишалося державним сільгосппідприємством. Отож розпаювання його обминало. Людей це ніби й задовольняло. Мало хто переймався тим, щоб «зупиняти обвал в нікуди» та «припиняти розтягування залишків колишнього процвітання». Адже ще у квітні Фонд держмайна прийняв рішення про роздержавлення господарства, але тільки тепер, восени, селяни зійшлися на доленосні збори, щоб узяти на себе «функції управління майном». Районна влада ініціювала і «підганяла» цей процес. Аби зібрання було легітимним, довелося якнайшвидше «довозити» народ. А потім ще й просити його не розходитися — хай домашні клопоти і непопорана вдома худоба почекають...
— Хочеться-таки, щоб свою землю ви взяли спершу в колективну, а згодом у приватну власність. Обробляли та засіювали як слід і мали з неї зиск, — казав людям голова райдержадміністрації Сергій Тимчук. — Не можемо далі миритися із занепадом господарства. Боляче спостерігати, як воно рветься на шматки, а нинішні його керівники не бояться криміналу...
Збори тривали вісім годин. Зрештою керівником господарства обрали запропонованого С. Тимчуком Володимира Мельника. Хоча у сільчан була своя кандидатура — Сергій Федорчук. Це колишній агроном, а нині фермер. Може, й вистачило б йому голосів, та почав божитися, що газ проведе, має «хороших друзів», які на правах інвесторів «допоможуть пальним та грошима». Стосовно газу люди просто не повірили Федорчуку. Утопія! Який газ, коли нема чим у клубі над головою дірки латати? А щодо інвесторів, то весь Кам’янець-Подільський район недавно шокувала мученицька смерть від рук подібних «спонсорів» голови одного із сільгоспідприємств Миколи Катеринчука. «Друзі» приїхали до нього вибивати борги...
Хоча земельна «революція» в Залісся Друге прийшла із запізненням, тутешніх мешканців вона застала зненацька. Вони її ніби й не чекали. До останнього не вірили, що держава так «безжально» з ними вчинить. Далася взнаки і відсутність інформації про досвід та про помилки інших, хто вже пережив «епоху потрясінь», бо уроки та наслідки «роздержавлення» аграрного сектору економіки у нас досі здебільшого замовчуються.
Хмельницька область.
