Суцільною непрохідної стіною обступили очерети волинські водойми, яких в озерному краї налічується близько трьох сотень. І вже справжнє очеретяне море розкинулося в межиріччі тихоплинних Прип’яті та Стоходу, сковуючи чудернацько вигнуті русла і витісняючи їхні води з обжитої місцевини. Здавна тутешні мешканці вирубували очерет, аби прочистити ріки й озера. А високими міцними стеблами вкривали дахи хатинок, хлівів і клунь. Досі на Волинському Поліссі стоять дерев’яні домівки з очеретяною покрівлею. Проте цей тепло- і звукоізолюючий будматеріал віднедавна почав давати поліщукам добрий зиск. З’ясовується, урбанізована Європа залюбки використовує очерет як екологічно чистий добротний будматеріал. Відтак Любешівське спеціалізоване лісогосподарське підприємство налагодило експорт цього природного дару.
Нова справа видалася напрочуд вигідною насамперед для мешканців сіл. За один сніп очерету підприємство платить селянам по три гривні «живими» грошима. За день роботящий поліщук у такий спосіб може заробити від 30 до 50 гривень. Щоправда, снопик мусить бути не менш як 20 сантиметрів у діаметрі. А висота стебла — сягати щонайменше півтора метра. Однак ці вимоги не лякають тутешніх заготівельників, які раді будь-якому заробітку.
Не залишається в накладі й господарство. Одержавши дозвіл обласного управління екобезпеки та столичного Інституту ботаніки на вирубку і заготівлю очерету, підприємство експортує цупкі стебла до Данії та Польщі. Продає невеликі партії і місцевим замовникам, які вкривають ним оригінальні колиби, дачні будинки, шинки і корчми.
— Європейці гідно оцінили переваги дешевого екологічно чистого будматеріалу, який не рівня шкідливому азбесту і цементу, — зазначає директор Любешівського спеціалізованого лісогосподарського підприємства Віктор Симонович. — Ліпшого ізоляційного матеріалу годі й шукати. Влітку від нього віє блаженною прохолодою, а взимку з очеретяною покрівлею жоден лютий мороз не страшний. До того ж дахи з очерету слугують десятки літ. У тутешньому селі Бучин є хати столітньої давності. Осіли від старості, бідолашні, а очеретяним покрівлям — хоч би що. Для певності в Європі цей будматеріал просочують спеціальним розчином. І очерет не бере навіть вогонь. Варто згадати й про красу цього природного матеріалу. Він — справжня знахідка для дизайнерів.
Однак начувані про очеретяний бізнес краяни запитують: чи вистачить на нашого брата очерету і чи не шкодить довкіллю подібна справа? Віктор Симонович категоричний. Очерету на Волині, як снігу взимку. Щороку ця водна рослина загарбує ріки й озера, сповільнює течі й засмічує їх відмерлими стеблами, поступово перетворюючи водойми на болота. Тому заготівля очерету корисна для природи. Діяльність підприємства офіційно підтримали столичні спеціалісти-ботаніки і співробітники обласного управління екобезпеки. А депутати облради погодилися виділити ліміти на заготівлю очерету. Натомість експортери відраховуватимуть 10 відсотків коштів до місцевого бюджету. Заспокоює природоохоронців і те, що очерет вирубують лише осінньо-зимової пори — з листопада по березень, аби не завдавати шкоди місцевим фауні та флорі. І головне: заготівля дає поліщукам додатковий заробок. Відтак селяни не спокушаються браконьєрством і нелегальною вирубкою лісу, а очеретяні зарослі називають не інакше, як волинською валютою.
Волинська область.
