Ковток повітря

«І голову схопивши в руки, дивуюся, чому не йде апостол правди та науки». Може, тому, що Алла Федірко вчителька літератури, на думку приходять вивчені у шкільні роки поетичні рядки. Сидимо, схопившись за голови, над анкетами восьмикласників. Запитали ми їх, юнаків та дівчат, чи вживають алкоголь і наркотики. Тому й беремося за голови, що багатьом дітям не до апостола науки. Його замінив скороминучий ідол кайфу, наркотичного туману, що нанівець зводить моральність та інтелект.

Шістнадцять учнів восьмого класу знають, які відчуття з’являються після випитих 100 грамів горілки, 25 — якщо 200 грамів вина, і по одному — якщо закурити один «косяк», ковтнути одне «колесо», прийняти одну «ширку». «Косяк» чи «корабль» — це десять грамів макової соломки, «травки», за які треба дати десять гривень, «колесо» — то п’ять польських таблеток за той же червінець, а «ширка» — то укол важкого наркотика за 15 гривень. Ціни вказали самі учні.

У класі 22 школярі спілкуються з однолітками, що вживають алкоголь, 23 — з тими, хто палить цигарки, а один має друга наркомана. Хочеш втягнути заборонений дим? Один із опитуваних пробував його навіть у класі, інший — у коридорі, троє на ганку, четверо в туалеті.

Де наркотики, там і гроші. Їх відбирають, виманюють ті, кому без наркоти вже не жити. У шкільному туалеті з п’ятьох восьмикласників «вибивали» гроші... Десятьом пропонували викурити «косяк», двом — «колесо». Тож у школі без проблем можна придбати наркотики, чимало дітей знають, де шукати їх поза навчальним закладом...

Ах, які знаючі, які сміливі, розкуті діти. Точнісінько як у фільмах, що ними начинене, аж верне, наше телебачення!

Обкурюватися стало модним. Кілька років тому познайомилася з підлітком, який не прижився в елітній школі, бо не... пробував. Не мав за що і не хотів. Так і залишився «білою вороною» до самого випуску. Якщо вірити анкетам, у класі небагато таких.

— Найбільше викурюють наркотиків саме в кам’янець-подільських школах, — зазначив депутат, начальник обласного управління охорони здоров’я Анатолій Таран.

— Сьогодні наше місто має позитивний досвід, який може перейняти вся Україна: ми відкрили «Дружню клініку для молоді». Вона визнана кращим соціальним проектом Хмельниччини на молодіжному конкурсі програм. Абсолютно анонімно, конфіденційно, фахово щодня молодих людей консультують нарколог, венеролог, психолог. За три місяці існування клініки — 700 звернень! Депутати міськради проголосували за фінансову підтримку цього вкрай необхідного проекту.

Прошуся в рейд разом з оперативними службами у справах неповнолітніх. Нещодавно до основних вогнищ наркоманії та токсикоманії на вокзалах Кам’янця додалося нове — у «спальному» мікрорайоні Жовтневий.

— На обліку кримінальної міліції у справах неповнолітніх — 14 місцевих наркоманів та токсикоманів від 14 до 18 років, — розповідає її начальник Віктор Мельничук. — Улітку до Кам’янця з’їхалося чимало циган, тоді показники зросли. Циганські діти вживають майже всі. Місцеві з ними не контактують.

Серед «аборигенів» є одна дівчина. На рахунку якої — крадіжка. Втім, як і в більшості хлопців. Майже кожен із родини, де пиячать.

Рейд по горищах у вересні увінчався сумним успіхом — відкриттям кримінальної справи. Проти хлопця із нібито й порядної родини. Компанія штовхнула на розповсюдження. Батьки не відали, вчителі не знали...

І все-таки, на думку криміналістів, бити треба не по цих дітях, а по тих, хто вирощує наркотики. Торік у Кам’янець-Подільському районі накрили цілу родину таких «хліборобів».

Опитані восьмикласники чули, чим пахне відповідальність за наркоту. А головне — можуть перерахувати компоненти гримучої суміші хвороб, які переслідують наркозалежних. Та коли дискотека мліє в «балдьожі», спокуса спробувати — велика. У нестійких. Хтось із релігійних діячів писав: якщо дитині не дати доброї їжі — вона почне їсти отруту.

У кримінальній міліції здивувалися, коли довідалися про анкетування в школі. Мельничук, почувши, хто його провів, усміхнувся: «Це ж моя вчителька!» За його словами, багато вчителів нині, як після ковтка клею — байдужі до того, що десь там учні щось курять. За таку зарплату, виправдовуються, не лише хліб черствим їстимеш, — зачерствіє і душа. Але де гарантія, що, діставши вищу платню, збайдужілий вчитель розбудить свою совість?!

От і залишається надія в основному на співдружність семи «оперів» кримінальної підліткової, допомогу відділу з боротьби з незаконним обігом наркотиків, дільничних інспекторів, котрі добре знають «вибухові» родини. А ще на Лілію Бевз, завідувачку служби у справах неповнолітніх міськвиконкому, депутата міської ради.

— Цього року у нашому районі біля Дністра працював обласний табір «Бакота» для підлітків із девіантною (з відхиленнями) поведінкою. Туди «підселили» і шістьох наших підопічних. Ці діти були «останніми героями», виживали в природних умовах, самі доставляли продукти, готували їжу. Хоч «джерела» були поруч, бо мак та коноплі не на асфальті ростуть, на щастя, ніхто не зірвався. Не дуже хотіли й додому роз’їжджатися, бо багатьох там чекало зовсім не таке захопливе життя, як було в Бакоті. Такі табори потрібні як повітря. І не тільки для «важких». Скоро конкурс оголошуватимемо серед наркозалежних, щоб вибрати гідних поїхати до табору. Є табори громадських організацій, як, наприклад, «Пласт», козацтво, є оздоровчі загальнодержавні програми, але туди беруть тільки тих, з ким немає клопоту. Нас звинувачують у тому, що приховуємо справжню ситуацію підліткової наркоманії, але ми не можемо показувати більше, ніж реєструє наркологічний диспансер. Світова статистика рекомендує, обчислюючи істинну картину наркоманії, помножувати зареєстрованих на десять.