Ступивши на землю Олексіївської сільської ради, яка поєднує два села — Олексіївку та Михайлюки, одразу помічаєш: тут живуть дбайливі господарі. А взагалі цей не помітний на мапі куточок нагадує «картинку з минулого». Але існує він не на папері чи на словах і не у спогадах, а сьогодні, в нашому реальному житті, з усіма його негараздами і проблемами.
Ошатні споруди Будинку культури, школи, дитячого садка, сільської медамбулаторії та фельдшерсько-акушерського пункту, кафе, магазину, перукарні... Є навіть спортивні команди і власний літак — щоправда, у вигляді пам’ятника загиблим під час Великої Вітчизняної війни. Сказати правду, було дивно побачити й почути, що в Будинку культури навіть сьогодні, коли, здавалося б, усі думають лише про те, як заробити собі копійчину на хліб і нагодувати сім’ю, досі працюють два оркестри народних інструментів, вокальні ансамблі, танцювальний колектив, кожні вихідні для молоді проводять дискотеки. А в залі для глядачів, площі та дизайну якої може позаздрити й районний БК, демонструються фільми.
Це не фантастика, а результат взаємодії Олексіївської сільської ради, як органа самоврядування, з підприємствами, що розташовані на його території, —КСП імені Кірова та імені Дзержинського, а також єдиним, що збереглося з прибуткових підприємств торгівлі системи споживкооперації — Олексіївським сільпо, трьома фермерськими господарствами та іншими. Найбільший внесок у розвиток села, збереження та примноження матеріальної бази соціальних закладів робить трудовий колектив сільгосппідприємства імені Кірова і особисто його керівник Василь Овчаренко.
Сільський голова Григорій Михайлюк, відповідаючи на наше запитання про дію закону про місцеве самоврядування, каже, що повноважень у нього — більш ніж треба. Та от самостійних можливостей замало: за новим Бюджетним кодексом усі об’єкти сільської «соціалки» — школа, садок, лікарня, клуб мають передаватися на баланс сільради. Але бюджет сільради, що формується з платні за землю, торгових та інших місцевих зборів, усі потреби перекрити не в змозі. І якщо не було б міцного аграрного господарства, все благополуччя села і селян залишилося б тільки на картинці з минулого. Адже саме за допомогою господарства здійснено програму з переведення об’єктів соцкультпобуту на автономне газове опалення, учні Олексіївської середньої школи (до речі, україномовної) навчаються в теплих класах, а в дитсадку — взагалі «ташкент». А олексіївський Будинок культури став першим опалюваним закладом культури в Новоайдарському районі, чим особливо пишається сільрада.
Така взаємодія органів місцевого самоврядування з керівниками підприємств, розташованих на території ради, приводить до конкретних позитивних змін у житті селян. Тут навчилися жити й працювати і за чинними, хай і не досконалими, законами, а не лише жалітися та нарікати на Верховну Раду.
