Закон про вибори: ближче до народу

По суті, за різних варіацій питання зводиться до вибору між трьома типами виборчих систем — мажоритарною, пропорційною і змішаною, кожна з яких має свої плюси й мінуси. Мене, як депутата, обраного по мажоритарному виборчому округу, й людину з певним життєвим і керівним досвідом, не можуть не турбувати негативні наслідки прийняття не до кінця продуманих і зважених рішень. Щоб не бути голослівним, оперуватимемо об’єктивними результатами соціологічного дослідження, проведеного Центром регіональних соціально-гуманітарних досліджень при Черкаському державному університеті ім. Богдана Хмельницького. Опитування проходило в межах 71 виборчої дільниці. Всього було опитано 650 респондентів. Зрозуміло, що дане опитування не репрезентує стан суспільної думки загалом в Україні, але, безперечно, відображає наявні загальні тенденції.

Частина політичної еліти останнім часом активно пропагує пропорційну систему виборів. Але одразу постає ціла низка непростих запитань. Так, центральним суб’єктом цієї виборчої системи є партії, які в розумінні класичної політології є виразниками і провідниками суспільних інтересів певних соціальних груп. Чи можемо ми сьогодні вести мову про те, що в Україні відбулася достатня структурованість суспільства як необхідна передумова для формування дієздатних партійних утворень? Так, за даними опитування, відповідно до середньомісячного доходу на одного члена родини дохід менше 100 грн. мали 27,85% респондентів, від 100 до 375 грн. — 57,69%, від 375 до 535 — 4,31%, понад 530 грн. —1,08% (понад 9% респондентів відмовилося відповідати на це запитання). Отже, понад 85% респондентів має дохід менший, ніж прожитковий мінімум. То де той середній клас, який становить основу дійсно демократичного суспільства? У даному разі можемо констатувати наявність тенденції до прогресуючої маргіналізації суспільства.

А також зробити висновок, що 140 офіційно зареєстрованих партій — показник того, що політична структуризація суспільства значно випередила соціальну.

Врешті-решт, про які політичні реформи можна вести мову, коли опитування показало, що лише третина виборців правильно орієнтується в нинішній виборчій системі в Україні. На запитання «Чи знаєте ви, яка система виборів народних депутатів зараз діє в Україні?» мешканці Черкас відповіли так:

% від усіх

1. Відповідь, правильна (змішана) 34,77

2. Не знаю 50,15

3. Неправильно 15,08

Понад 50% не знає, як відповісти на це запитання. І більше шостої частини дає неправильну відповідь. Вочевидь, нашим виборцям бракує елементарної обізнаності щодо особливостей і характеру виборчої системи в Україні. У свою чергу, це опосередковане свідчення й рівня активності громадянської позиції як наслідок зневіри в можливості реформ.

На запитання «Чи виправдали народні депутати, обрані за партійними списками, ваші сподівання?» відповіді розділилися:

% від усіх

1. Так 10,62

2. Скоріше, так 12,15

3. Ні 26,31

4. Категорично ні 7,54

5. Не знаю 43,23

Як показало опитування, більшість виборців (майже 45%) не змогла визначитися в питанні, чи справдилися їхні сподівання щодо народних депутатів, обраних за партійними списками. Цілком або частково задоволені діяльністю цих народних депутатів близько 23% виборців. Повністю або частково незадоволеними залишилося майже 34%.

З другого боку, на запитання «Від якого народного депутата, на вашу думку, можна очікувати більш продуктивної діяльності з вирішення проблем виборців/округу?» отримано такі відповіді:

Частота, % від усіх

1. Обраного за партійними

   списками 60 9,23

2. Обраного в окрузі 188 28,92

3. Однаково 89 13,69

4. Не знаю 313 48,15

Під час відповіді на це запитання було виявлено більш адекватне реагування виборців, ніж при відповіді на попереднє. Знову-таки майже 48% виборців не змогли дати відповідь. Але цього разу майже 30% переконані в тому, що більш продуктивно з вирішення проблем виборців працює депутат, обраний в окрузі. І лише трохи більше 9% виборців думає, що таким є депутат обраний від блоку чи партії.

І нарешті, на запитання «Яка система виборів народних депутатів, на вашу думку, має бути закріплена в законодавстві України?» відповіді розподілилися так:

% від усіх

1. Не знаю 58,62

2. Змішана (нинішня) 19,69

3. Пропорційна

   (за партійними списками) 12,31

4. Мажоритарна

   (від виборчих округів) 9,38

Як бачимо, майже 60% виборців не знає, якій системі виборів має бути віддано перевагу в законодавстві України. Майже п’ята частина схиляється до підтримки нинішньої змішаної системи. Трохи більш як 12% віддає перевагу пропорційній системі. І менше 10% — мажоритарній.

Отже, підсумовуючи результати моніторингу суспільної думки, проведеного по мажоритарному виборчому округу Черкас, можна сказати про те, що переважна більшість населення не орієнтується у специфіці нинішньої виборчої системи України, не кажучи вже про нововведення, які пропоновано. Крім того, не існує соціально-економічних передумов для формування сталих соціально-структурованих груп як основи діяльності політичних партій. 85% опитаних, які мають дохід менший, ніж прожитковий мінімум, — яскрава тому ілюстрація.

За таких умов парламент, обраний лише за пропорційною схемою, ні в якому разі не буде відображенням соціально-класової структури суспільства.

Перефразовуючи вираз академіка В. Янгеля, можна сказати, що потрібно приймати не той закон, який хочеться ухвалити окремим народним депутатам, а той, який потрібен для прогресивного розвитку держави. Врешті-решт у світі є близько 350(!) різновидів виборчих систем, і кожна з них має свої переваги й недоліки.

Дослідник Т. Кіс важає, що абсолютний пропорціоналізм може існувати лише як теоретичний ідеал, концептуально пов’язаний з ідеальною демократією.

Прихильники пропорційної виборчої системи посилаються на різноманітний досвід західних демократій, чомусь не згадуючи про те, що мажоритарна виборча система діє у Франції, Канаді й Великій Британії. Загалом ця найдавніша виборча система застосовується у 76 країнах світу, а пропорційна — в 48. Врешті-решт 11 років історичного існування держави — занадто малий проміжок часу для формування сталої виборчої системи. Адже для проведення економічних та навіть морально-психологічних перетворень Україна має здолати шлях, який країни так званого розвиненого капіталізму проходили століттями. Промовистий приклад — тільки за століття розвитку консенсусної демократії у Швейцарії жінки отримали виборче право — лише в 1973 році.

Компромісним рішенням вибору між перевагами та недоліками пропорційної та мажоритарної систем виборів може стати законопроект, внесений на розгляд Верховної Ради народним депутатом України Степаном Гавришем. Пропонований проект виборчої системи: народні депутати України обираються по 450 територіальних виборчих округах шляхом самовисування та за персоніфікованими виборчими списками кандидатів у народні депутати від політичних партій (виборчих блоків партій). Виборчий список кожної партії (блоку) складається з 450 кандидатів, навпроти прізвища яких зазначається номер виборчого округу, в якому кандидат є уповноваженим представником цієї партії (блоку). Як наслідок — отримаємо модель виборчої системи, за якої голосування відбувається за конкретних кандидатів у конкретних округах, голоси яких потім враховуються як такі, що подані за партію в цілому. Цей варіант виборчої системи вперше в світі було запроваджено в Німеччині в 1946 році під час перших (післягітлерівських) виборів, де застосовують його і дотепер. Вважається, що перехід до такої системи сприяв політичній стабільності у ФРН.

Запропонована законопроектом виборча система дає можливість надійніше та об’єктивніше віддзеркалювати політичну структуру суспільства.

Можливо, теоретично суто пропорційна модель і має вигляд демократичнішої, раціональної і логічної, але вона потребує для свого повноцінного функціонування підведення соціально-економічної, правової, політичної бази. Давайте спочатку збудуємо фундамент, а вже потім зведемо стіни нашого спільного дому.