Кредитування вітчизняного виробника є пріоритетною діяльністю банків України. Проте чинне законодавство не сприяє спрямуванню кредитних коштів на підтримку підприємств і організацій усіх форм власності. Мало того, на законодавчому рівні створено всі умови для ухилення недобросовісних боржників від погашення заборгованості перед банками.
У державі давно визріла нагальна потреба в законі, який визначав би економічні, організаційні і правові засади захисту прав банків-кредиторів, а також наслідки невиконання кредитних зобов’язань позичальниками.
Мною розроблений проект закону України «Про захист прав кредиторів», який на правовому рівні покликаний забезпечити стабільний розвиток і діяльність банківської системи України, захист законних інтересів банків, створити належне середовище на фінансовому ринку держави, сприятливі умови для розвитку економіки та підтримки вітчизняного товаровиробника.
З метою безумовного повернення банківських кредитів, створення сприятливих умов для залучення внутрішніх та зовнішніх прямих інвестицій в економіку України та підтримки вітчизняного товаровиробника на законодавчому рівні пропонується закріпити:
1) пріоритетне право банку на заставу, як кредитора, що здійснює кредитну діяльність виключно грошовими коштами, спеціально залученими від населення та суб’єктів господарювання, та несе безумовні зобов’язання щодо їх повернення;
2) заборону визнання кредитних угод недійсними у разі належного виконання кредитором зобов’язань за кредитним договором щодо надання коштів позичальнику та прийняття такого виконання позичальником;
3) положення, згідно з яким будь-який мораторій або інше обмеження на реалізацію майна, в тому числі майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких є частка держави, не поширюється на випадки реалізації майна, яке було заставлено кредитору до запровадження такого мораторію чи обмеження;
4) скасувати будь-які мораторії на реалізацію застави, оформленої банком з дотриманням норм чинного законодавства, в тому числі у справах про банкрутство;
5) запровадити кримінальну відповідальність керівників підприємств-позичальників за невиконання зобов’язань перед банком щодо повернення кредитів та процентів за них.
Запропоновані мною положення закону встановлюють жорстку фінансову дисципліну для недобросовісних боржників, які використовують прогалини в законодавстві та відповідне лобі в найвищих органах законодавчої та виконавчої влади і намагаються таким чином уникнути повернення коштів.
Банки-кредитори повинні отримати більше можливостей для захисту своїх грошей та коштів клієнтів і акціонерів. Відомо, що стягнення навіть безспірного боргу є дуже складною судовою процедурою, оскільки боржники навмисно затягують розгляд судових справ шляхом подання скарг на рішення судових органів або на дії державної виконавчої служби. За цей час боржник перераховує кошти на рахунки своїх вільних від зобов’язань фірм та розпродає майно. Отже, для прискорення повернення боргів пропоную прийняти норми, якими встановити таке:
1) у разі невчасного виконання позичальником кредитних зобов’язань заборгованість позичальника перед кредитором може бути стягнута примусово в безспірному порядку за наказом кредитора. Наказ кредитора є виконавчим документом та виконується в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження»;
2) до позичальника, який не виконав свої кредитні зобов’язання, кредитор має право вжити таких заходів:
— стягнути в безспірному порядку кошти або звернути стягнення на будь-яке майно позичальника для погашення боргу (кредит, відсотки за користування кредитом, штрафні санкції) на підставі наказу про примусову сплату боргу за кредитним зобов’язанням;
— припинити надання нових кредитів за діючими з позичальником кредитними договорами;
3) реалізація майна, на яке звертається стягнення за наказом про примусову сплату боргу за кредитним зобов’язанням, здійснюється за вибором кредитора будь-яким способом:
— з аукціону (публічних торгів);
— шляхом укладення угоди між кредитором, органом державної виконавчої служби та покупцем про реалізацію майна на користь кредитора;
— іншим шляхом, вказаним в угоді між кредитором та позичальником або третьою особою (майновим поручителем);
4) у разі реалізації заставленого майна з аукціону (публічних торгів) кредитор має право на свій розсуд після першого аукціону (публічних торгів), який не відбувся:
— виставити майно на повторний аукціон (публічні торги);
— залишити майно у своїй власності, при цьому вартість майна зменшується на 30% від вартості, за якою майно виставлялося на останній аукціон (публічні торги);
— звернути стягнення на будь-яке інше майно позичальника в порядку черговості, передбаченої законодавством України;
5) у разі неcвоєчасного виконання своїх зобов’язань за кредитним договором позичальник сплачує на користь кредитора пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати десятикратної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня;
6) будь-яка зміна організаційної форми позичальника, його реорганізація (реструктуризація), крім тих, які провадяться за рішенням суду, можуть здійснюватися лише за згодою кредитора;
7) рішення про приватизацію (корпоратизацію), реприватизацію позичальника може бути прийняте тільки за згодою кредитора.
Для усунення невідповідностей та прогалин у законодавстві, що регулює кредитні відносини, крім прийняття спеціального закону України «Про захист прав кредиторів», необхідно внести також відповідні зміни в деякі законодавчі акти, зокрема Цивільний кодекс Української РСР, Кримінальний кодекс України, закони України «Про заставу», «Про підприємства в Україні», «Про виконавче провадження», «Про приватизацію державного майна», «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань».
Зазначені зміни до чинного законодавства значно покращать інвестиційний клімат у країні, зменшать вартість банківських кредитів, дисциплінуватимуть позичальників, знизять ризики діяльності комерційних банків, що у свою чергу сприятиме зміцненню банківської системи України й захисту вкладів населення та юридичних осіб.
У разі прийняття розробленого закону «Про захист прав кредиторів» в Україні буде справді закріплений принцип «Кредитор завжди правий», який діє нині в усіх розвинених країнах світу.
Павло МАТВІЄНКО, народний депутат України.