Уперше призначений суддя в урочистій обстановці складає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об’єктивним і справедливим».
Присяга судді складається перед Президентом України. Стаття 10 Закону України «Про статус суддів».
Тлумачний словник української мови дає таке визначення: «ПРИСЯГА — урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов’язань, клятва вірності якій-небудь справі». З давніх часів порушники клятви ставили себе поза суспільством і каралися відлученням від громади. Не випадково, що серед підстав звільнення судді з посади стаття 126 Конституції України визначає саме порушення присяги. За даними Вищої ради юстиції нашої держави, саме цим найчастіше мотивується припинення повноважень суддів.
Проте численні публікації в пресі й звернення виборців до народних депутатів свідчать: поняття об’єктивності й справедливості не завжди однаково розуміють і ті, хто намагається в суді захистити свої права, і люди у мантіях, які ім’ям України виносять вирок.
Утім, якщо відмінності у тлумаченні цих моральних категорій притаманні не лише нашому молодому суспільству, а й розвиненим демократіям, то цілком справедливе обурення громадян непоодинокими фактами порушення термінів розгляду справ, а часом і упередженості суддів у застосуванні норм закону.
Звичайно, всі ці недоліки можна пояснювати проблемами реформування судової системи, недостатньою фаховою підготовкою кадрів тощо. Так, кількість суддівських вакансій у системі становить майже 15 відсотків, дуже мало молодих талановитих юристів прагне одягти мантію. Адже не таємниця, що послуги юрисконсульта або адвоката оплачуються на порядок вище від роботи судді. Водночас людей, справи яких сьогодні розглядаються в судах, не цікавлять об’єктивні чинники, вони передусім звертають увагу на суб’єктивні причини, пов’язані з особами суддів. І треба визнати, що саме цей чинник — найвразливіший з точки зору суспільства.
Світова практика переконує, що основним шляхом подолання недовіри людей до судової гілки влади є зміцнення авторитету суддів. А це досягається максимальною прозорістю у їх професійній і приватній діяльності, підвищенням особистої відповідальності за дотримання вимог закону при здійсненні правосуддя.
У чинній системі законодавства достатньо виписані гарантії незалежності суддів — це стосується і запобігання тиску на них, за що передбачено кримінальну відповідальність, і забезпечення неупередженості під час розгляду справ. Водночас у системі судоустрою законом передбачено цілісну систему контролю, яку здійснюють різного рівня кваліфікаційні комісії та Вища рада юстиції. Саме ці органи мають право притягати суддів до дисциплінарної відповідальності і порушувати питання про їх звільнення.
Проте у чинному законодавстві закладено колізію, яка, на нашу думку, унеможливлює громадський контроль за судочинством. У згаданій статті 126 Конституції України серед можливих проступків судді, наслідком яких може бути його звільнення, крім набрання законної сили обвинувального вироку щодо нього, згадується тільки порушення присяги. А порушення законодавства під час розгляду судових справ та інших зобов’язань, що перелічені у статтях 5 і 6 Закону України «Про статус суддів», тягне за собою лише дисциплінарну відповідальність, наслідком чого може бути винесення догани або пониження кваліфікаційного класу.
Розглядають такі дисциплінарні справи кваліфікаційні комісії, переважна більшість у яких — теж судді. Як свідчить практика, це негативно впливає на об’єктивність та принциповість рішень цих комісій. До того ж  порушувати питання про дисциплінарну відповідальність суддів можуть лише народні депутати України, Уповноважений Верховної Ради з прав людини та представники того ж таки суддівського корпусу. З початком судової реформи цього права нині позбавлено не лише рядових громадян, а й навіть прокурорів.
Враховуючи численні скарги та звернення виборців, я разом із колегами — народними депутатами України Дмитром Святашем і Олегом Каратумановим вніс на розгляд Верховної Ради України проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про статус суддів». Ми вважаємо, що вперше призначений суддя має складати присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов’язки судді, при здійсненні правосуддя керуватися тільки Конституцією України та законами України, дотримуватися вимог Кодексу професійної етики судді, поважати та охороняти права та свободи людини і громадянина, зберігати професійну таємницю, не допускати судову тяганину, особисту зацікавленість у судочинстві та у вирішенні справ, інших умисних дій, що порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його неупередженості і незалежності, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових справ з урахуванням прав та свобод громадян, інтересів держави, як велить мені обов’язок судді та моя совість».
Зрозуміло, що присяга не може убезпечити суспільство від зловживання суддями своєю владою, вмістити перелік усіх можливих проступків. У пропонованій редакції враховано практику розгляду дисциплінарної відповідальності суддів кваліфікаційними комісіями та Вищою радою юстиції.
Хочемо наголосити на ще одному істотному аспекті нашого проекту. Вважаємо, що складання перед всенародно обраним Президентом України саме такої вагомої присяги матиме великий вплив на подальшу діяльність новопризначених суддів не лише в юридичному, а й, що вкрай важливо, у моральному плані. Недаремно у народі кажуть: порушиш закон — тебе судитиме суддя, поламаєш клятву — осудять Бог і люди.
Михайло ДОБКІН, народний депутат України.