Дати вихід почуттям — одне із завдань музосвіти. Моя чотирирічна донька бренькає на дитячому піаніно. А коли їй починати опановувати дорослий інструмент? Не хочеться уподібнюватися до батьків, які нав’язують дитині скрипку чи баян, бо колись не реалізували свої мрії...
Відповідь на запитання я отримала випадково. Йдучи коридорами бучанського дитсадка №21 «Берізка», який працює за експериментальною програмою «Крок за кроком», звернула увагу на стінну газету біля кабінету музкерівника. В ній ішлося про те, що малюкам батьки часом дозволяють слухати сучасну музику, не обмежуючи ні в часі, ні в репертуарі, ні в децибелах. А це, з’ясовується, призводить до органічного псування слухового аналізатора — барабанної перетинки, а також емоційної збудженості дитини тощо. Фонова музика, приємна для дорослих, може бути джерелом дратівливості для малих.
— А які твори краще слухати дитині? — запитую в музкерівника Наталії Кирик.
— Ті, які сприймаються природно і легко. Сучасні психологи стверджують, що в дітях закладено музичний генотип.
Хоча заняття для дошкільнят починають із народних дитячих забавлянок, проте, за спостереженнями Наталії Кирик, симфонічна музика подобається їм більше.
— Зазвичай музику ділять на дитячу і дорослу, — зауважує Наталія Вікторівна. — Цей стереотип ламають наші дворічні малята, які захоплено відгукуються на обробки українських композиторів Косенка, Леонтовича. Трирічним особливо подобаються «Пори року» Чайковського. П’яти-, шестирічних полонять «Лебедине озеро», «Лускунчик».
Альтернативна програма, яка на озброєнні у «Берізки», рекомендує дошкільнятам на 90 відсотків інструментальну музику. Адже слова пісні апріорі створюють образи. А тим часом старі програми радять неодмінно ілюструвати музичні твори живописом.
Вторгнення в образне мислення музкерівник відчула на курсах підвищення кваліфікації: «Під сюїту Едварда Гріга «Ранок», який, як відомо, герой зустрічає в Єгипті, нам показують картину «Ранок на Куликовім полі».
У «Берізці» хочуть передусім навчити дошкільнят емоційно сприймати ту чи іншу мелодію.
Я побувала на такому занятті. Діти довільно танцювали під п’єсу «Лебідь» К. Сен-Санса і без жодних підказок ставали птахами.
У залі є тріскачки — ємкості з пшоном, макаронами, гудзиками тощо, вони мають різне тембральне забарвлення. Зі спритністю фокусника малюки добирали ритмічний супровід, що відповідав би образові зайчика, вовка та інших казкових звірів.
Про музику в «Берізці» не забувають і в мистецькому та дослідницькому центрах діяльності, де разом з дітьми створюють «інструменти». В хід іде все, з чого можна добувати звук, — дріт, трубки, коробки, бляшанки, макові голівки. Такий «оркестр» викликає бурю емоцій.
Згідно з програмою дошкільного музичного виховання молодші групи мусять неодмінно співати. Однак до дитячого вокалу у цьому закладі ставляться з великою відповідальністю. На думку Наталії Кирик, важливо не помилитися в доборі репертуару. Фізіологи та лікарі стверджують, що лише в сім років починають формуватися вокальні м’язи. До того часу дітям не рекомендується співати — не готова легенева, серцево-судинна системи. Тому і духовий інструмент слід опановувати не раніше цього віку.
У вокалістів є вислів: «Мистецтво співів — мистецтво дихання». Тому про п’ятирічну дитину не можна казати: «У неї немає голосу».
То коли розпочинати музичну освіту? Це залежить від індивідуальних здібностей дітей. Принцип «що раніше, то краще» у цьому разі невиправданий.
Буча
Київської області.
