«Дикий табун» в оксамитовій Ялті

Автор сценарію і однойменного роману — народний депутат України Віктор Веретенников удостоєний найвищої нагороди форуму — медалі Лесі Українки.

...До столиці долетіла чутка про появу в степах Придніпров’я дикого табуна. Коні несподівано з’являлися то в одному, то в іншому місці і так само несподівано зникали. Стрімкість, величність, невловимість і краса здичавілих тварин вражали очевидців. Сенсація швидко обростала легендами і таємничістю. Перший міністр Литюк (актор Петро Бенюк) вирішив по-своєму «осідлати» табун. Диким коням він приписує нібито «потоптані» величезні масиви посівів пшениці, подає міфічні цифри збитків, завданих сільському господарству, й отримує бюджетні компенсації, котрі потім... ідуть на його власні банківські рахунки.

Для знищення дикого табуна стягують техніку, міліцейські підрозділи, оточують район його існування. Жадоба крові й розваг, прагнення догодити столичному гостеві перетворюють гонитву за диким табуном на «царське полювання». Врятувати тварин від знищення, ризикуючи життям, намагається єгер Талаверя (його роль виконав Володимир Гостюхін) і молода журналістка Купава (Євгенія Михайлова). Така коротко сюжетна канва «Дикого табуна».

Фільм «Дикий табун» — повнометражний, він цікавий не тільки пригодницьким сюжетом з динамічними елементами політичного трилера, видовищністю, чудово виконаними натурними зйомками. У кінострічці, до речі, було знято справді здичавілий табун коней, виявлений під Олександрією на Кіровоградщині. Та головне — фільм розповідає про одвічні цінності: нестримне кохання, незламну дружбу, незаперечну правду. У ньому якось особливо щемко і водночас набатно звучить проблема морально-екологічної кризи сучасного суспільства. Творці фільму зуміли передати ідею про взаємозв’язок цих двох категорій, коли від втрати моральності й духовності людини потерпає довкілля, а загибель природи, у свою чергу, спустошує людей, робить їх жорстокими.

Актори — москвичі Євгенія Михайлова, Єгор Бероєв, білорус Володимир Гостюхін, львів’янин Петро Бенюк і молода киянка Юлія Волчкова зуміли втілити у своїх героях авторський задум. Професіоналізм, актуальність і привабливість кінострічки були такі очевидні, що вимогливе фестивальне журі (а в його складі працювали Георгій Данелія, Зінаїда Кириченко, Микола Дроздов із Росії, Ельдар Шангелія з Грузії, Борис Олійник, Олександр Зінченко, Іван Чиж із України) було одностайне у своєму рішенні. «Дикий табун» отримав спеціальний приз «Адамове яблуко» — другий за значенням після Гран-прі, який є символом великого пізнання істини людського буття. У дипломі, врученому творцям фільму, зазначено, що «авторам пощастило створити образ вільної України і життєствердну силу любові до природи й людини».

Медалі Лесі Українки удостоєно Віктора Веретенникова за визначний внесок у розвиток літератури, телебачення і кіно. Режисера-постановника Валерія Рожка нагороджено медаллю Олександра Довженка. Про четверту нагороду «Дикого табуна» варто сказати докладніше. Невід’ємним елементом фільму стала пісня, що прозвучала в ньому. Її автори — москвичі — поет Вадим Циганов і талановитий молодий композитор-бард Володимир Черняков. Палючий текст пісні «Дикий табун» з ритмічною мелодією органічно вписався у художню канву фільму. «Досконалість» — так зветься нагорода, котру журі музичного конкурсу кіно і телебачення вручило творцям пісні. Цей приз започатковано й надано фестивалю торговою маркою «Злагода».

До речі, народний депутат Віктор Веретенников свого часу активно підтримав ідею створення Міжнародного Ялтинського телекінофестивалю, тому він цілком заслужено входить до складу опікунської ради цього форуму і перебирає на себе численні організаційні клопоти. Завдяки таким, як він, одержимим людям Ялтинський фестиваль набуває популярності як серйозний фестиваль новітнього мистецтва кіно і телебачення. Цієї осені тут було представлено більш як 300 робіт у 15 номінаціях.

Це про таких, як Веретенников, сказано: якщо людина талановита, то талановита у всьому. Небагатьом керівникам радянської формації пощастило у стихії небаченої досі кризи не просто втримати виробництво на плаву, а й піднести його на якісно новий рівень, який відповідає найкращим світовим стандартам. У генерального директора акціонерної компанії «Комбінат «Придніпровський» це вийшло. Продукція його торгової марки «Злагода» — найкраще свідчення того.

Неймовірно, але в цьому, як нині модно казати, екстримі Віктор Веретенников зумів заявити про себе ще й як про непересічного письменника, кінодраматурга. І на цій ниві його професіоналізм також не підлягає сумніву.

Три роки тому на першому Ялтинському телекінофестивалі було показано фільм, знятий режисером кіностудії імені Довженка Валерієм Рожком за романом Веретенникова «Втрачений рай», де головні ролі виконали відомі актори Ірина Алфьорова, Віктор Раков, Андрій Соколов. Ця кінострічка, котра отримала в Ялті «Афродіту», згодом, на інших фестивалях, здобула три золоті нагороди. «Втрачений рай» має прокатний успіх не тільки в Україні, його придбали Росія та Німеччина. На третій кінофестиваль Віктор Веретенников і Валерій Рожко привезли роботу, яка стала продовженням творчого процесу екранізації художніх творів Веретенникова-письменника — повнометражний фільм «Дикий табун».

...У політику, так само, як і в мистецтво, приходять різні люди і з різною метою. Для одних уміле використання злигоднів і негараздів — лише шлях для примарної популярності і влади, завойованої ціною здоров’я пересічних громадян, для інших — це шлях до духовного очищення нації через чесне й мужнє мистецтво, завдяки якому Україну знає весь світ. І приклад того — творчість народного депутата України І і ІV скликань, президента торгової марки «Злагода», письменника, кінодраматурга Віктора Олександровича Веретенникова.