Ніхто не заперечує минулих заслуг Володимира Лижника. У Криничанському районі очолюваний ним, Героєм Соцпраці, колгосп «Прогрес» колись не мав собі рівних. Передовий він був і в масштабах області. Тож скарга більш як ста осіб, написана звідти на адресу народного депутата Олега Царьова, справила враження грому серед ясного неба.
Ситуація, яка переповнила чашу терпіння селян, не виняткова. Скоріше навпаки — типова. Ніяк не можуть у теперішньому ТОВ «Прогрес» зрозуміти, як це сталося, що в результаті розпаювання землі одні опинилися на коні, а інші залишилися при своїх інтересах. Чухають люди потилиці й досі: ніби і збори були, ніби й списки пайовиків зачитували, а ось тепер багато хто не може добитися державних актів на землю. Хоча дехто сіє і жнивує на значних площах. Ще більший клопіт мають з майновими паями. Відповідні сертифікати Лижник тримає у сейфі. Мовляв, щоб зберегти господарство цілісним.
Дехто з пайовиків справді налаштований утікати геть. Але не поодинці і не світ за очі, а тільки гуртом від... Лижника. Хіба не мають права? Мають. А от реалізувати його не можуть. До того ж міркують так: це ж бо три роки Лижник користується їхнім майном, не виплачуючи «компенсації». І не виключають люди, що побоюється Володимир Андрійович саме запитання: а куди вже значна частина майна поділася?
Одне слово, прогресівські перипетії справді мало чим відрізняються від повсюдних тепер на Дніпропетровщині. Хоч є одна суто місцева драматична колізія. Тут 128 сімей мешкають у будинках, які свого часу споруджувало колективне господарство. І не можуть їх приватизувати. Як зазначається в скарзі, Лижник, власне, каже, щоб платили за будинки. Причому суми, які сьогодні в ТОВ «Прогрес» і за п’ятирічку не заробити...
Народний депутат Олег Царьов не став домагатися справедливості у високих кабінетах. А от його помічниця у Криничанському районі Галина Филимонова організувала зустріч селян з директором юридичної компанії «Аграрна реформа» Олександром Шикуленком, який очолив створену Царьовим юридичну службу підтримки селян «Захист». Зійшлися чи не всі. І Олександр Віталійович з документами в руках привселюдно з’ясовував, як та чому тут наламали дров. Пообіцяв готувати від імені кожного позови до суду. А стосовно житлових будинків взагалі дивина виявилася: прав власності на них нинішнього ТОВ «Прогрес» не зареєстровано. Отож будинки ці мов... «безгоспні», і сільська та районна ради, не питаючись Лижника, давно мусили б забезпечити людям реалізацію їхніх прав на приватизацію своїх помешкань.
Не одну годину спілкувався Олександр Шикуленко з людьми. Весь час не полишало враження, що вони присутні на... лікнепі. Адже останні роки заходилися з ніг на голову перевертати весь аграрний сектор економіки: ліквідовувати колгоспний лад та відроджувати приватне виробництво на землі. А селяни досі до пуття не знають своїх прав і можливостей. Над тим, що за три години зробив у «Прогресі» юрист Шикуленко, мали, принаймні уже два-три роки, а то й більше, працювати районні чиновники. Але ж ні, лекцій сьогодні, як колись, не читають, передплачувати газети далеко не всім по кишені.
А пристрасті у ТОВ «Прогрес» свідчать: багато хто зацікавлений, щоб люди залишалися необізнаними. Народ розуміє, що його безбожно дурять, і вже й не мовчить, але елементарних юридичних знань бракує, щоб спіймати на обмані новоявлених ватажків.
Дніпропетровська область.
