Майже за десять років бібліотечної роботи в руках Світлани Носикової побували всі 10 000 книг бібліотеки колишнього полку зв’язку. Кожну з них оглянула, при потребі «підлікувала».
Світлана Леонідівна завжди прагнула зробити бібліотеку по-домашньому затишною, охайною. Любов до книг їй прищепив ще в дитинстві батько. Полковник Леонід Большаков служив у гарнізоні, в якому нині працює донька. Саме він привів її дівчинкою у «святиню знань» і допоміг вибрати цікаву книгу про розвідників. У дитинстві Світлана мріяла стати бібліотекарем, але доля розпорядилася інакше. Спочатку працювала на приладобудівному заводі. Потім, вийшовши заміж, виїхала з чоловіком-офіцером до Німеччини. Там працювала секретарем у політвідділі. А коли повернулася додому, то місцем її роботи стали військова прокуратура, потім суд. Коли звільнилося місце в бібліотеці полку, Світлана сама попросилася у книжкову скарбницю. Кому, як не їй, знати, які книги полюбляють читати солдати?
А справді, як у них з прагненням підвищити свій інтелект протягом півтора року служби? Як з’ясував у Світлани Леонідівни, із десяти новоприбулих записується до бібліотеки семеро. Регулярно, раз на 2—3 дні, відвідують її лише двоє, а решта, як правило, — через місяць чи два. Після неодноразових нагадувань більшість усе ж находить час, щоб повернути книгу.
Ті, що відвідують бібліотеку 1—2 рази на тиждень (але не як музей), мають непогані показники у виконанні службових завдань. Розуміються у статутах, багато пишуть і отримують листів, живуть активно і цікаво, збираючи навкруги себе бажаючих послухати. На сьогодні в бібліотеці колишнього полку 12 рядів книжкових полиць. І тільки на одній полиці література — українською мовою! Решта — російськомовні видання періоду застою.
Багато які з них втратили свою і літературну, і виховну цінність, потребують заміни на нові.
Утім, Світлана Леонідівна за роки роботи налагодила зв’язки з бібліотеками міста, які щорічно проводять інвентаризацію і списують уже зношені та старі, за їх оцінкою, книги. Саме таким чином поповнює вона скарбницю нетлінними класичними творами.
— Ми не повинні забувати, що мудрість, зосереджена в них, ніколи не буде тягарем, — каже Світлана Леонідівна, — тільки потрібно пересилити свою лінь і привчити себе до спілкування з книгою.
Івано-Франківська область.
