Нам спокій тільки сниться

Не встигла виникнути більшість, як її лави почали залишати деякі народні обранці. Опозиція розсилає свої послання по світу і шукає підтримки у керівників іноземних держав. Уряд думає про наступний рік, але не знає, що може бути завтра.

Суддя Київського міського апеляційного суду Юрій Василенко також продемонстрував революційний ентузіазм і порушив кримінальну справу проти громадянина Леоніда Кучми, тобто Президента України. Гірники на три дні припинили видобувати вугілля — хочуть більше грошей.

Що далі?

Іронізувала молодь наприкінці вісімдесятих, перефразовуючи знамениту радянську пісню «Мы рождены, чтоб сказку сделать былью»... Це була реакція на абсурд, який панував на той час у тодішній країні.

Схожа ситуація і нині. Однак у дещо видозміненій формі. Якщо початок дев’яностих ознаменувався класичною формулою революційної ситуації: «Верхи — не можуть, а низи — не хочуть», то сьогодні є спроба створити її штучно. Причин такої поведінки деяких представників законодавчої гілки влади можна називати багато, але, на мій погляд, головна — «у каламутній воді легше ловити рибку». Рибка — інтереси, які переслідує кожен з них.

Щоправда, схоже, вони забули крилатий вислів ще одного класика про те, що історія повторюється двічі: один раз — як трагедія, вдруге — як фарс.

Одне слово, ми таки народжені перетворити казку на Кафку...

Діалог... без діалогу

«Наша Україна» після невдачі у боротьбі за крісло Голови Верховної Ради запропонувала владі розпочати діалог про подальший розвиток країни, зокрема з опозицією. Проте невдовзі з’ясувалося, що під терміном «діалог» кожен переслідує винятково власні інтереси.

Радикальна опозиція — відставки глави держави і проведення дострокових президентських виборів. «Наша Україна» хоче домінувати в парламентській більшості, скроєній за її форматом, а відтак формувати уряд. Тоді як Леонід Кучма запропонував формулу конституційної реформи. І хоч би хто що казав, вона таки спрямована на подальшу демократизацію України.

Отож і виникає запитання: чи ймовірний діалог влади і опозиції за таких протилежних позицій? Чи зможуть опоненти почути одне одного?

Не раз доводилося писати про той історичний досвід, який накопичили країни Європи в переломні моменти власного розвитку. Скажімо, та сама Польща чи, приміром, Іспанія. Чи ми й надалі  винаходитимемо український велосипед?

На мій погляд, сьогодні не так важливо, яке буде прізвище у наступного Президента України. Найважливіше інше: як ми розвиватимемося далі? Чи нарешті завершиться перманентна боротьба за владу, власність, фінансові потоки і ринки збуту? Чи зможуть народні обранці сказати, які умови соціального захисту створять вони для знедолених, про яких вони гучно згадують під час чергової «революції» на майдані?

Протистояння деяких депутатських груп з урядом сьогодні сягнуло апогею. Це яскраво показав бюджетний процес, який розпочався у Верховній Раді. Фактично парламентарії торпедували проект, запропонований Кабінетом Міністрів, і затвердили у першому читанні цифри, запропоновані Комітетом ВР з питань бюджету. Зрозуміло, можна говорити про перший дзвінок для уряду Анатолія Кінаха. Однак сьогодні хочу звернути увагу на інше.

Відомо: благими намірами вистелена дорога до пекла. Такими ж добрими були наміри народних обранців минулого скликання, коли вони в бюджет нинішнього року заклали нереальні цифри доходної частини і водночас відновили дію всіх соціальних пільг.

Уряд не проти збільшення доходів держави. Однак він дивиться на ситуацію реалістичніше. Адже, щоб отримати додатково наступного року більш як вісім мільярдів гривень, треба фактично перекроїти все економічне законодавче поле, скасувати всі пільги і порекомендувати декому з народних обранців повернути в Україну кошти з офшорів.

Отож проблема полягає не в тому, яке прізвище буде наступного року в глави виконавчої гілки влади. А в тому, що наступної осені наступник Анатолія Кінаха, якщо таке станеться, отримає вчергове на горіхи за невиконання нереального бюджету. Хіба що станеться якесь диво... Але у казки вірять лише дітки, які ще й не ходять у садочок...

Безумовно, втрати, яких зазнала більшість після затримання правоохоронцями народного депутата Володимира Сівковича і російського бізнесмена Костянтина Григоришина, свідчать про ознаки парламентської кризи.

Заява одного з координаторів «Регіонів України» Раїси Богатирьової про необхідність відставки уряду і голосування за бюджет-2003 — ознаки наближення урядової кризи.

Плюс погрози гірників розпочати страйки можуть загострити ситуацію в Україні.

Тобто дощова осінь погрожує першими заморозками політичній і економічній стабільності. І не тільки держави, а й нашій. Тих громадян, на податки яких утримуються всі гілки влади.

Щоправда, днями Конституційний Суд України виніс позитивний вердикт проекту конституційної реформи. З’явилася основа для початку діалогу. І не тільки влади й опозиції, а й між політичними силами, які є в парламенті.