«Про виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні» — тема парламентських слухань, які відбулися в середу. На них було запрошено майже 300 освітян з усіх областей України.
Відкриваючи слухання, Голова ВР України Володимир Литвин зауважив, що основне завдання цього заходу, по-перше, виокремити найгостріші проблеми, у розв’язанні яких не спрацьовує, а тому не дає очікуваних результатів чинне законодавство; по-друге, визнати роль і місце органів державної влади, місцевого самоврядування та громадськості в удосконаленні функціонування системи освіти.
Доповідачем на слуханнях виступив голова Комітету з питань освіти та науки Станіслав Ніколаєнко.
— Ми порушуємо питання пріоритетності освіти, виходячи не з корпоративного, вузькопрофесійного інтересу, а як найважливішу вимогу сьогодення, — наголосив доповідач.
Система загальної середньої освіти поки що інерційно утримує певний рівень лише завдяки раніше створеному кадровому, матеріально-технічному ресурсу та самовідданій праці освітян. Проте цей ресурс стрімко вичерпується і потребує нагального підсилення та оновлення. Бо на сьогодні стан освіти загалом та середньої зокрема визначається як кризовий, зазначив С. Ніколаєнко.
Які ознаки цієї кризи? Мізерне фінансування сфери освіти за залишковим принципом, застаріла матеріально-технічна база, відсутність достатньої кількості навчальних програм, підручників та посібників, маніпулювання історичною спадщиною, зневага до престижу професії вчителя, відсутність єдиних дій для всіх гілок влади, слабка роль громадськості у житті школи. І це в той час, коли економічно розвинені країни щорічно збільшують витрати на освіту, забезпечуючи у такий спосіб свій розвиток. Україна постійно економить на освіті, цим самим позбавляючи себе найменших можливостей не тільки на справжній прогрес, а й навіть на подолання тривалої системної кризи.
Доповідач вказав, що для подолання цих негативів конче потрібно, щоб на потреби освіти витрачалося не менше десяти відсотків ВВП, а маємо менш як 4 відсотки. Тоді як США та Франція спрямовують на освіту по 16 відсотків, Німеччина — 12. На цьому тлі становище нашої освіти — жалюгідне. Не змінивши докорінно ставлення до освіти, ми не зрушимо наше життя на краще, наголосив доповідач.
Що необхідно зробити вже тепер? Негайно внести зміни до Бюджетного кодексу, до Закону «Про місцеве фінансування» стосовно джерел фінансування середньої освіти. Обов’язкова також умова — виплата зарплати освітянам з держбюджету, як це й передбачено статтею 43 Закону «Про загальну середню освіту», а утримання матеріально-технічної бази покласти на місцеві бюджети. Особливу увагу слід приділити сільській школі, яка, за висловом доповідача, кинута напризволяще у холоді й бідності.
На слуханнях виступив також Міністр освіти і науки Василь Кремень. Він намагався знайти якісь позитивні моменти в діяльності влади та свого міністерства. Однак змушений був визнати, що негараздів у галузі освіти на сьогодні — аж надто.
Виступи більшості учасників слухань звучали як крик душі, волання про увагу з боку влади до проблем освіти та освітян, про нагальну допомогу у вирішенні численних кризових явищ буття школи. Водночас — застереженням, щоб ці слухання не стали таким собі «випусканням пари», яке владу практично ні до чого не зобов’язує.
На завершення запропоновано постанову Верховної Ради про підсумки парламентських слухань. У ній, зокрема, зазначено: вважати одним із найважливіших, стратегічних державних завдань забезпечення виконання законодавства України про загальну середню освіту в повному обсязі. Кабмін під час доопрацювання проекту бюджету-2003, прийняття нормативно-правових актів, розробки державних програм з розвитку загальної середньої освіти повинен враховувати рекомендації парламентських слухань.
Комітет Верховної Ради з питань науки і освіти має поінформувати парламент про стан виконання законодавства з розвитку загальної середньої освіти в Україні та постанови Верховної Ради «Про затвердження рекомендацій парламентських слухань про виконання законодавства щодо розвитку загальної середньої освіти в Україні».
