Кому не до вподоби кодифікація господарського законодавства
Ухвалення Верховною Радою України 29 листопада 2001 року Господарського кодексу могло б закласти системну основу для розв’язання дуже актуальної проблеми упорядкування всієї системи правового забезпечення ефективного функціонування нашої економіки. Але знайшлися сили, які стали на заваді розгляду зауважень Президента на останній сесії попереднього складу Верховної Ради. Підготовлений проект рішення про врахування усіх зауважень Президента з окремих статей Господарського кодексу до сесійної зали так і не допустили. Передали це питання «у спадок», хоча його цілком можна було розв’язати ще минулим складом, який проголосував за прийняття Господарського кодексу більшістю в 317 голосів. Справу навмисно зволікають. В юридичній пресі уже повідомлялося, хто і чому це зробив. Але, схоже, спроби зірвати підписання Господарського кодексу Президентом, зволікаючи розгляд цих зауважень у Верховній Раді, триває.
При цьому дотримуються цікавої тактики: серйозних зауважень стосовно змісту Господарського кодексу немає, але висуваються формулювання загального характеру на кшталт «є сумніви в необхідності прийняття», «навряд чи прийняття кодексу розв’яже всі проблеми», «можна без нього обійтися» тощо. Здавалося б, якщо є текст кодексу, то можна конкретно сказати, якої шкоди він може завдати економіці. Був би тоді предмет для конкретної розмови. Але цього ніхто не каже. Застосовують так званий «загальний трьоп». Тож у чому річ?
Річ переважно в тому, що за умов неупорядкованого, суперечливого господарського законодавства стала можлива значна тінізація та криміналізація господарського обороту. Величезний тіньовий сектор — реальність, від існування якої залежать доходи багатьох підприємців та приватних юридичних фірм, що їх обслуговують. У тому числі й тих, які опікуються досить впливовими особами. Але сказати відверто: «Господарський кодекс не потрібний, бо особисто мені це не вигідно», — ніхто не наважується. Тому й прикриваються загальними фразами, надуманими формулюваннями. Кодифікація господарського законодавства звузить поле для юридичної еквілібристики та казуїстики, які можна широко застосовувати за умов хаотичності, невизначеності багатьох норм, що створює умови для «притягування за вуха» у використанні в господарських відносинах норм загального характеру, які зовсім не були для цього призначені. Так, не скоригована на сучасні умови допотопна норма про «поступку права вимоги» стала прикриттям для безлічі махінацій у народному господарстві. Навіть офіційна заборона її застосування указом Президента нічого не змінила, оскільки можливість поступки передбачено законом — Цивільним кодексом УРСР 1964 р. А той факт, що цю норму завжди коригувало спеціальне законодавство і ніхто ніде не обгрунтував доцільність її необмеженого застосування в новій державі, до уваги не бралося. Як і те, що її застосування юридичними особами суперечило меті їхньої діяльності й здійснювалося на шкоду інтересам суспільства.
Нинішній стан господарського законодавства — безмежність, безсистемність, суперечливість — такий, що дає найширші можливості для різних його трактувань. При цьому великий вплив меркантильних інтересів. Загальна аура нині мало сприяє тому, щоб юристи були зацікавлені в безкомпромісному виконанні професійного обов’язку — зміцненні законності та правопорядку. Упорядкування господарського законодавства може якось обмежити інтереси тих, хто не виявляє особливої скрупульозності у застосуванні законодавства відповідно до його соціально-економічного призначення і не гребує безпринципним крутійством. Не секрет, що чимало підприємців і квазіюристів, які, не маючи серйозних знань в галузі економіки та права, роблять свій бізнес саме на всіляких господарських та правових спекуляціях. Та чи треба орієнтуватися на інтереси цієї частини громадян? Може, краще орієнтуватися на ті прошарки суспільства, які зацікавлені в забезпеченні порядку в економіці? Саме забезпечення стабільних «правил гри» в економіці сприяє підвищенню її ефективності. Збереження нинішніх умов для хитромудрих махінацій та схем, що дають змогу обкрадати державу без будь-якої на те відповідальності, й надалі сприятиме не зміцненню, а підриву економіки.
Викликає подив така собі пасивна позиція Генеральної прокуратури у справі кодифікації господарського законодавства. Зрозуміло, що саме невпорядкованість господарського законодавства створює сприятливі умови для економічної злочинності, криміналізації економіки, корупції. На цю тему сказано і написано дуже багато. Однак прокуратура, як і раніше, основну увагу приділяє не усуненню причин та умов, які сприяють криміналізації економіки, а вже скоєним злочинам. Але ж це вочевидь неефективна стратегія. Чи ми лише робимо вигляд, що боремося з тінізацією та криміналізацією економіки?
Не забезпечивши кодифікації та подальшого вдосконалення на її основі господарського законодавства, не можна сподіватися на серйозні успіхи в подоланні дезорганізації економіки, в боротьбі з економічною злочинністю. Треба якомога скоріше розглянути зауваження Президента стосовно ухваленого кодексу і тим самим прискорити набуття ним чинності.
Валентин ЛАНДИК,народний депутат України.
