Справжній патріотизм — це не чергова революція на майдані

— Державний бюджет — мала фінансова конституція держави, яка дуже впливає і на розвиток економіки, і на життєдіяльність громадян. А тому хотів би, щоб цей важливий фінансовий закон сприймався не як частка політичної програми тої чи тої партії чи вузької корпоративної групи, а передовсім як документ загальнодержавного значення. Щоб він був реальний, збалансований та дав можливість вирішувати не тільки поточні проблеми, а й став основою для стратегічного пріоритетного розвитку економіки. Це — загальна вимога. Але, і на цьому я хотів би наголосити окремо, бюджет треба прийняти в точно визначені терміни. Це дуже серйозний чинник підвищення конкурентоспроможності не лише економіки, а й держави загалом. Це — чинник довіри з боку наших партнерів, це — можливість сформувати ефективну сучасну комерційну, промислову політику, реалізувати серйозні інвестиційні проекти. Отож на цьому етапі уряд шукає всі механізми співпраці з усіма парламентаріями.

Як показує досвід нової історії України, проект Державного бюджету завжди використовувався як важіль політичної конкуренції, політичної боротьби.

Це відбувається і тепер. Особливі складнощі створює відсутність дієздатної більшості у парламенті. Уже на першому етапі розгляду проекту Державного бюджету бачимо спроби нереально підвищити доходну частину.  Уряд стоїть на принципових позиціях: ми готові сприймати усі пропозиції від будь-якої фракції чи депутатської групи, які базуються на професійних реальних аргументах.

Я хочу, щоб той інтелект, який зосереджено у парламенті, був сконцентрований не на розподілі доходної частини, а передовсім на її збільшенні.

Ще раз хочу підкреслити, що доходна частина бюджету не відповідає масштабам економіки України, знижує можливості вирішення соціально-економічних питань.

А тому уряд запропонував разом з проектом Державного бюджету перелік законопроектів, які дають можливість за рахунок розширення податкової бази, зниження рівня тіньової економіки, поліпшення відносин між державою і платниками податків залучити до державної казни додатково близько 3—3,5 мільярда гривень. І це — без підвищення фіскального силового тиску на суб’єкти економіки.

Маємо надію, що ці пропозиції буде сприйнято позитивно, бачу, що у Верховній Раді є прагматична професійно підготовлена частина народних обранців, яка націлена на конструктивну роботу. Не за принципом: що гірше, то — краще, а за принципом —зробити все, що необхідно, для розвитку економіки держави.

Не можу не звернути увагу на взаємозв’язок прийняття Державного бюджету з нашими відносинами з іншими державами. Бо вони не тільки партнери, а й конкуренти. Наприклад, Державна Дума Росії практично прийняла в першому читанні бюджет своєї країни. А це означає, що Росія випередила на крок Україну з точки зору підвищення конкурентоспроможності держави і довіри до неї. А це — інвестиції тощо.

Ми робитимемо все, щоб бюджет було прийнято вчасно, в межах загальнодержавних, загальнонаціональних інтересів. Це — принципова позиція уряду і ми будемо її відстоювати.

— Уже очевидно: Україні необхідна політична конституційна реформа, яка насамперед має бути спрямована на підвищення якості, результативності діяльності системи державної влади, збалансування повноважень і відповідальності гілок влади. Врешті —на подальшу демократизацію країни, формування громадянського суспільства.

Один з найважливіших чинників, який визначає необхідність цієї реформи, підвищення відповідальності влади перед народом, є подальша політична структуризація парламенту і суспільства.

Більшість у парламенті — це не реакція на кон’юктуру, а вимога часу. Системні проблеми потрібно вирішувати, починаючи з удосконалення системи податкового законодавства, захисту прав власника, інвестора, модернізації грошово-кредитної, банківської системи, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, соціального захисту, пенсійної реформи. Все це можна зробити, об’єднавши зусилля Президента, парламенту, виконавчої влади і за підтримки суспільства.

Нам треба замислитися над тим, скільки ми втрачаємо — держава, суспільство — від того, що парламент фактично вже рік не приймає серйозних системних рішень. А від цього ми зазнаємо втрат. Не тільки економічних, а й політичних. Наприклад, коли даємо оцінку ситуації в Україні.

Тож відсутність взаємодії парламенту і виконавчої влади, тих рішень, які конче нам потрібні, негативно впливає на всі складові, включаючи авторитет і довіру до України в світі.

Такий приклад. Цього року велику групу східноєвропейських і центральноєвропейських держав, зокрема Балтії, буде прийнято до НАТО. Через півтора року майже всі наші сусіди стануть членами Євросоюзу. Росію визнали державою з ринковою економікою. І Сполучені Штати Америки, і Євросоюз. Два тижні тому Росію виключили з «чорного списку» держав, які не борються з відмиванням «брудних» грошей. Бо там вчасно прийняли закон, який відповідає методології міжнародного досвіду, включаючи FAFT. Україна залишилася. Нам поставили черговий ультиматум — до 15 грудня прийняти закон, який уже півроку не може прийняти парламент.

Має бути більшість, яка спирається на загальнодержавні інтереси та цінності. І це питання життєвого значення для України. Той формат більшості, який маємо сьогодні, — не стійкий, зокрема і за чисельністю. А тому потрібно поглиблювати діалог. Я впевнений: діалог має бути постійний, а не тільки в період соціальних чи політичних загострень, між суспільством і владою, між політичними структурами. Більшість, яка створена на цьому етапі, має бути відкрита для всіх, хто прагне разом відстоювати інтереси людей і держави. Вона має зростати чисельно. Без тиску — силового, адміністративного чи психологічного, а насамперед на прагненні працювати на благо України. Я впевнений: це — лише початок роботи. Зі свого боку я робитиму все, щоб такий діалог відбувся, бо це має величезне значення.

Мушу визнати, що останні події — галас навколо «Кольчуг», політичне загострення в Україні — істотно зменшують довіру до нашої держави як до стабільної країни, з якою можна співпрацювати на надійних довгострокових умовах. І мені, незалежно від посади, а передусім як громадянину, незрозуміло, як можна, наприклад, підписувати резолюції, звернення до глав іноземних держав із закликом до міжнародної ізоляції України.

Навіть у найгострішій, запеклій політичній боротьбі не можна переступати певну межу. Ми — громадяни цієї держави. Нинішнє протистояння опозиції — це не боротьба ідеологій, програм чи ідей. Це, на жаль, —спроба економічного, політичного, посадового реваншу. І нам конче потрібно зробити все, щоб розвиток подій пішов в іншому напрямі: конкуренції програм, відповідної ідеології, боротьби за владу в межах Конституції, пошуку шляхів до розуму і серця виборців.

Я дуже хотів би, щоб ті, хто вважає себе патріотами України, замислилися над цим. Бо справжній патріотизм — це не чергова революція на майдані. Це —копітка щоденна робота в інтересах суспільства і держави. І на цьому тримається світ.

Приклад з FAFT — наочний, яскравий. В Україні є величезна проблема тіньової економіки, корупції, тіньових схем. Ми це прозоро бачимо на обсягах доходної частини бюджету, який висвітлює лише невелику частину нашої економіки. Це не тільки внутрішня проблема. Водночас йдеться про зовнішній чинник. Про довіру до України, її авторитет. А той закон, який нам конче потрібен, прийнято лише в першому читанні. На жаль, вузькокорпоративні інтереси, які дуже далекі від інтересів держави і життя, взяли гору. Ми нині працюємо з парламентом, щоб документ розглянули, і до 15 грудня народні обранці прийняли закон. Це дало б можливість уникнути дуже серйозних санкцій на зовнішньому економічному просторі.

— На жаль, бюджет уже вкотре формується на старій податковій базі, бо й досі не прийнято Податковий кодекс. Уряд запропонував парламенту зняти хоча б деякі негативні питання, які істотно впливають на розвиток економіки та на поповнення доходної частини бюджету. І вніс кілька законопроектів, зокрема про вдосконалення податку на додану вартість, податку на прибуток, системи акцизних зборів і, безперечно, дуже актуальний законопроект, який передбачає зниження рівня оподаткування громадян. Він має для нас принципове значення з урахуванням того, що дав би можливість підвищити платоспроможність громадян і стимул для роботи у прозорому секторі економіки.

Нині триває дискусія. Уряд готовий розглядати всі серйозні фахові пропозиції. Але депутати мають зрозуміти: це не ті законопроекти, з якими можна гратися в політичні ігри. Це — конкретні, прагматичні, логічні фінансові законопроекти. І рішення, які прийматимемо, мають бути збалансовані з проектом бюджету на 2003 рік, зокрема щодо неприпустимості підвищення дефіциту бюджету, касових розривів стосовно і центрального, і місцевих бюджетів. Потрібні чіткі розрахунки. І жодних емоційних, політичних, кон’юктурних рішень.

Ми працюємо в цьому напрямі і шукатимемо оптимальні варіанти, які відповідатимуть вимогам збалансованості бюджету і підсилять складові економіки. Я не хочу поки що робити остаточних висновків, але певен: на таких підходах можна знаходити оптимальні професіональні рішення. За бажання, звичайно.

— Я вже наводив досить негативний приклад про створення Євразійського транспортного коридору: термінал «Південний»—нафтопровід Одеса—Броди—Гданськ. З початку дев’яностих ми дозволяли собі у відкритому пленарному режимі, обговорюючи цей проект, розповідати геть усім, як Україна намагається змінити світові маршрути транспортування нафти. Там, де зосереджено мільярдні інтереси, які глобально впливають на розподіл політичних і економічних сфер у світі. Тепер виправляємо помилки по Євразійському транспортному коридору, підсилюємо цю роботу, але втрачений час не повернути.

Ми не ховаємо угоди. І хто захоче, той може з нею ознайомитися на сайті Кабінету Міністрів.

Розглядаємо цей проект як невід’ємну частину інтеграції України в економічну й політичну систему Європи — це для нас має принципове значення. Як можливість залучення інвестицій для підвищення технічної і технологічної надійності газотранспортної системи, її конкурентоспроможності, підвищення обсягів транспортування природного газу територією України. Сьогодні ми транспортуємо в Європу майже 110 мільярдів кубометрів голубого палива на рік, а потенційні можливості газотранспортної системи з урахуванням інвестицій — 170 мільярдів кубічних метрів. Це дає нам можливість істотно знизити аргументацію тих, хто хоче тиснути на Україну, погрожуючи будівництвом альтернативних газопроводів по території інших країн.

Це водночас підвищує енергетичну безпеку Європи і диверсифікує поставки природного газу в Європу. Я маю на увазі те, що транспортуватиметься не тільки російський газ, а й голубе паливо із Середньої Азії. Потреби в цьому енергетичному ресурсі постійно зростатимуть.

Для нас принципове значення має те, що Україна на всіх стадіях обговорення не сприймає варіант приватизації газотранспортної системи. Створення консорціуму не передбачає зміни форми власності. Важливо також і те, що органи управління будуть на території України, а консорціум створюється відповідно до українського законодавства. Окрім того, під час його створення буде проведено роботу із залучення європейських провідних компаній. Жоден із партнерів не матиме монопольного впливу на результати діяльності консорціуму.

Далі — прагматична робота. Мають спрацьовувати не емоції, а жорсткі експертні професіональні техніко-економічні висновки і обгрунтування. До цієї справи ми неодмінно залучимо і Верховну Раду, а також розширимо склад міжвідомчої робочої групи. Триває формування тристоронньої робочої групи Україна—Росія—Німеччина. Є пропозиція від Сполучених Штатів Америки, щоб попрацювали і їхні експерти, особливо з оцінки вартості газотранспортної системи.

— Це потребує дуже виваженого підходу, бо йдеться передусім про систему державної влади. Ні уряд, ні парламент окремо — і це об’єктивно — не можуть вирішувати проблеми, які постали сьогодні перед Україною. Отож потрібно об’єднати ці питання: формування дієздатної більшості на засадах державних інтересів, зміцнення більшості і взаємодії з виконавчою владою за рахунок деяких коаліційних чинників. Зміцнювати не просто взаємодію, а солідарну відповідальність більшості, уряду за результати своєї діяльності перед українським народом. Мова йде не про примітивний перерозподіл портфелів, а про солідарно відповідальну систему влади.

Це — складний процес. Дуже хочеться, щоб він відбувався на основі змін у законодавстві і Конституції України. Але враховуючи те, що запасу часу й міцності немає, це потрібно робити паралельно.

Я готовий до поглиблення співпраці в цьому напрямі. Для мене вирішальними залишаться вимоги професіоналізму, уміння кандидата працювати на рівні сучасного державного менеджменту і, безперечно, моральні якості.

І тільки на такій основі можна формувати і підвищувати професійний склад уряду як основи для розв’язання соціально-економічних проблем.

Якщо — не дай Боже — ми підемо на короткочасні кон’юнктурні рішення, не маючи достатньо ефективно діючої більшості в парламенті, і формуватимемо коаліційний уряд на примітивній основі торгівлі портфелями, у вузькополітичних, вузькокорпоративних інтересах, то створимо дуже загрозливу ситуацію. Поглиблення парламентської кризи з черговою урядовою кризою. І тоді буде тяжко забезпечувати не тільки політичну стабільність, а й ефективний соціально-економічний розвиток.

Співпраця уряду з парламентом та парламенту з урядом дуже впливає на всі складові соціально-економічного розвитку. Мені особисто завдяки надзусиллям вдається забезпечувати позитивні чинники розвитку, зокрема скоординовану й упевнену роботу уряду. Всі ми — живі люди. Але в мене немає права на емоції. Я персонально відповідаю за соціально-економічний розвиток економіки і держави. І роблю все, щоб уряд працював як єдиний злагоджений державний механізм, щоб урядовці виконували свої обов’язки, свої функції на високому рівні виконавчої дисципліни. Несучи за це персональну відповідальність. Інших варіантів немає.

Упевнений, що взаємодія уряду і парламенту — не тільки основа для прийняття грамотних управлінських рішень, а й чинник політичної стабільності у державі.

І, треба визнати, наші результати були б значно кращі, якби вдалося налагодити співпрацю уряду та Верховної Ради.

Коли ми ставимо завдання ефективної взаємодії виконавчої і законодавчої влади, то це тільки перший крок. Ситуація досить нестабільна. І нам сьогодні треба виходити разом з парламентом на вищий рівень формування державної соціально-економічної політики.