Мова чисел у політиці не найостанніший аргумент. Саме об нього розбилися пафосні фрази про конструктивну діяльність парламентських половин. З конструктивом поки що не склалося.
Так, дев’ятьом фракціям вдалося поставити «під рушницю» необхідну кількість бойових одиниць, завдавши при цьому удару ще й репутації опозиції як монолітної сили. Мобілізація до лав «бажаючих голосувати» кількох учорашніх «непримиренних» перекреслила відому пораду Юлії Тимошенко лідерові «НУ»: треба було застрахуватися від перебіжчиків ще на рівні складання виборчих списків. Дезертирство, на жаль, — «надбання» не тільки довірливого В. Ющенка: перебіжчики виявилися вразливим місцем і «застрахованих» списків. Є «ахіллесова п’ята» і в «переможців» — депутати-сумісники. Вилучення їх із «процесу» доведе кількість більшості до критичної цифри, якщо, звичайно, опозиції вдасться виграти питання в суперників. Ця «арифметична проблема», здається, всерйоз непокоїть більшовиків. Інакше як зрозуміти пропозицію члена фракції партій Промисловців і підприємців та «Трудової України» Юлія Йоффе: «Доречно відновити досвід часів «оксамитової революції», коли була запроваджена така норма: якщо депутат не може бути присутній на засіданні, він передає свій голос колезі, розписавшись, що він згоден з тим, як він проголосує. Подібна зміна до Регламенту могла б підвищити ефективність голосування»? Представники опозиції, до речі, відреагували на «досвід» посиланням на поки що чинний Регламент, за яким кожний народний депутат повинен особисто брати участь у голосуванні.
«Більшість — не самоціль, вона створюється для того, щоб ефективно працювати в парламенті», —пояснив журналістам лідер фракції НДП Валерій Пустовойтенко. Член фракції КПУ Адам Мартинюк «ефективність» бачить в іншому: «Той, хто формував більшість, має одну мету — зірвати конструктивну роботу парламенту». І взагалі, за його словами, на сьогодні немає ні більшості, ні меншості, бо Верховна Рада поділена приблизно навпіл. З такою конфігурацією важко прогнозувати ефективну діяльність парламенту, навіть якщо щочетверга в сесійному залі збиратиметься «повний аншлаг». Ось така ситуація у дзеркалі математики.
Віктор Ющенко, лідер найбільшої фракції за числом, а не назвою переконаний: «Призначена більшість є колосом на глиняних ногах. Вона не доживе до наступного року...» Частина політичних сил, вважає він, увійшла до призначеної більшості через тиск, а могла б «об’єднатися на демократичній платформі». Лідер «Нашої України» не виключає: його блоку «вдасться сформувати більшість, якщо вона формуватиметься у парламенті, а не на Банковій».
Очевидно, це і є та нова форма діалогу, задля якої «його фракція не має наміру блокувати роботу парламенту», бо «не можна втратити пульс переговорного процесу». Де і як б’ється цей пульс, здогадатися важко, бо, за словами самого В. Ющенка, «влада не прийме цей діалог». А отже, «необхідно посилювати систему політичних заходів». Той, хто спостерігав за опозиційним виступом екс-прем’єра на мітингу 16 вересня, вирішив, що «посиленими політичними заходами» і буде приєднання до «союзу трьох». Остаточне й безповоротне. Той, хто спостерігає за діяльністю В. Ющенка перманентно, констатує гірку реальність — послідовна непослідовність лідера «НУ» має невичерпні ресурси. Сам Віктор Андрійович нову політичну стратегію «Нашої України» пояснює «ключовими точками». А це, щоб ви знали, «буде публічна робота в регіонах». Одне слово, пульс процесу б’ється. Хоча і з перебоями... Аритмія тим часом — річ небезпечна. Принаймні так стверджують медики.
