Газотранспортний консорціум, день народження Дніпрогесу і Путіна, а також саміт СНД у Кишиневі, як і очікувалося, відволікли Україну від медитації, мета якої — знайти внутрішні резерви для конкретних кроків на шляху до євроінтеграції. Крім того, цього тижня Президент України вирушив на три дні до Вірменії. А що робити, коли в єврозоні нас не хочуть, а на теренах СНД не бажають створювати зону вільної торгівлі?
На саміт Співдружності більшість президентів їдуть з метою раз і назавжди покінчити з цією бодягою. Але чергова зустріч з добрими старими колегами, ностальгія за старими часами щоразу стримує глав держав від цього героїчного кроку. Отож вони знову обговорюють нескінченну тему: як зробити так, щоб СНД стала дійовою структурою, щоб прийняті СНД документи перестали бути нікчемними папірцями.
На тлі інших президентів глава української держави вочевидь виділяється нав’язливою ідеєю створення зони вільної торгівлі. Від саміту до саміту Леонід Данилович безуспішно переконує всіх у необхідності такого кроку. Так сталося й цього разу в Кишиневі. Урізноманітнило ситуацію оголошення головуючим у СНД Володимиром Путіним окремого скликання «клубу президентів» з конкретно економічним ухилом. З такою ініціативою у вузькому колі виступив Леонід Кучма. А ініціатива, як відомо, карана, тому президент Росії оголосив, що нехай Україна деякий час покерує СНД. Не весь же час Росії займатися цим головним болем! На думку Путіна, достатньо дещо підкоригувати в статутних документах і Україна зможе головувати в СНД, а голові, як то кажуть, і карти в руки.
Заява Путіна про можливе головування України в СНД змусила «ГУ» звернутися по роз’яснення до заступника виконавчого секретаря Співдружності Дмитра Булахова. Мене цікавило таке питання: як може Україна, котра не є членом СНД, бо не підписала Статут організації, головувати в ній? Дмитро Булахов відповів, що це складне питання. Але, з другого боку, «головування —факт політичної волі, а не юридична процедура». «Власне, Рада глав держав формує статутні документи і чому б їй не ухвалити таке рішення? Буде виражена воля глав держав, отже, так тому й бути». А щодо статусу України в СНД, то, на відміну від Києва, де офіційний статус визначається як «країна-засновниця», в Мінську в секретаріаті СНД нас гордо називають «країною-учасницею», до того ж, на думку Булахова, «досить активною». Отак би з ЄС...
Відповідь з Мінська дещо заспокоїла. Проте, як усе-таки добре, що СНД — це не Євросоюз. Там ось така політична воля не проходить. Якщо ти не член, то й не мрій головувати, хоч би яким активним ти був і хоч би як медитував. І головування там у суворій черговості, і не стільки, скільки хочеш, а лише півроку.
Якби ще все так само просто було з угодою про створення газотранспортного консорціуму, підписання якого внесло пожвавлення до звітів журналістів про саміт у Кишиневі.
Як заявляли цього тижня і Президент, і прем’єр України — нам нема про що непокоїтися. Україна стоїть на смерть і свого не упустить. А хто каже, що наш останній актив продають з молотка, той геть неправий. І нема чого панікувати! Відповідаючи на запитання, кому належатиме «контрольний пакет» газотранспортної системи, український прем’єр повідомив, що нині про це не йдеться: «Це наступний етап. Але позиція України незмінна — «контрольний пакет» має залишитися за Україною».
Єдине, що насторожує, то це відмова посольства Німеччини дати свої коментарі у зв’язку з підписаним у Кишиневі документом.
