Нещодавно народний депутат України Михайло Чечетов (на знімку) з робочим візитом відвідав Чернігівщину. В ході візиту Михайло Васильович зустрівся із журналістами й озвучив своє бачення суспільно-політичної ситуації в Україні, прокоментував ситуацію стосовно Криму та розповів, які зміни відбулися в лавах політичної сили, котру він представляє.
— Михайле Васильовичу, наразі увага всього світу прикута до подій, що розгортаються в східних регіонах України. Яка ваша позиція в цьому питанні?
— Спроба розіграти федеративну карту України загрожує територіальній цілісності нашої держави. Партія регіонів категорично проти цього. Ми підтримуємо сподівання людей на Заході й на Сході країни, котрі виступають за максимальну децентралізацію влади, за передачу прав і повноважень на місця, за територіально-адміністративну реформу, за те, щоб у рамках унітарної держави дати більше повноважень регіонам і внести це в проект Конституції, яку, за попередніми прогнозами, буде прийнято восени. Таким чином, буде розширено права й повноваження регіонів, виконавча влада призначатиметься не з Києва, а обиратиметься на місцях. Це відповідатиме очікуванням людей із різних регіонів, це об’єднає Україну.
— Ваші дитинство та юність пройшли на Донеччині. Прокоментуйте, будь ласка, жителям Чернігівщини позицію людей східно-південних земель.
— Все, що відбувається нині на Донбасі під прапором сепаратизму, — це, в значній мірі, робота виключно закордонних провокаторів, до яких приєднуються місцеві екстремістські елементи. Багатьох із них винаймають на роботу за гроші. Вони намагаються продемонструвати, що Донбас захворів на сепаратизм і хоче вийти з України. Ні! І ще раз ні! Я багато років прожив і пропрацював у цьому регіоні, у мене там багато друзів, з котрими я спілкуюся. Запевняю, що абсолютна більшість із них за єдину Україну. Донбас підтримує інші регіони країни щодо розширення повноважень влади на місцях, але винятково в рамках єдиної Української держави. Тож усі ці «картинки» сепаратизму — це не наше, це принесене із-за кордону.
Але на Донбасі й у цілому в південно-східному регіоні є дуже багато болючих невирішених соціально-економічних і гуманітарних проблем. І тому багато людей виходить там на акції протесту з однією метою — достукатись, як кажуть, через засоби масової інформації, по-перше, через телебачення, до керівництва країни і заявити йому про своє важке соціально-економічне становище. Мешканці цього регіону хочуть, щоб державна влада в особі керівництва країни приїхала до людей, побачила їхні проблеми, вступила у відкритий, відвертий публічний діалог з ними, вислухала би їх і, головне, почула, про що говорять прості люди.
Я вважаю, якщо керівники уряду і країни приїдуть на Донбас, зустрінуться з людьми, уважно їх вислухають, то це зразу в значній мірі знизить градус політичної напруги в регіоні, бо прості люди в своїй абсолютній більшості хочуть головного — мирно і спокійно жити та працювати на користь собі й державі в єдиній демократичній Україні.
— Нас, жителів прикордонної області, вельми турбує те, як складатимуться зовнішньополітичні відносини України з Російською Федерацією. На вашу думку, чи ж ситуацію дійсно загострено до краю?
— Треба розуміти, що є дві Росії. Є великий, дружній російський народ, який поєднує з нами багатовікова дружба. Але є, на жаль, і нинішнє політичне керівництво Росії, котре зараз проводить стосовно України політику, яка, м’яко кажучи, не відповідає багатовіковій дружбі між нашими народами. Та політики й правителі змінюються, а народи залишаються. Упевнений, що через певний проміжок часу росіянам буде не дуже зручно за своїх нинішніх правителів, котрі намагалися внести між нами розбрат. Тому, залучившись підтримкою світової спільноти, завдяки мужності й витримці наших солдатів: і прикордонників, і моряків, котрі були в Криму, — до речі, їм варто низько вклонитися, бо не піддалися на провокації, і завдяки позиції офіційного Києва ми змогли уникнути військового конфлікту й братовбивчої війни.
Вважаю, шляхи вирішення проблем із Російською Федерацією вишукуються. Однак наші намагання вийти на прямий діалог не знаходять розуміння з їхнього боку. Але зараз Російська Федерація опинилася у незручній ситуації у відносинах з міжнародною спільнотою, і хоче вона чи ні, але домовлятися однак доведеться. Україна робить усе, щоб конфлікт врегулювати виключно мирним шляхом, тим паче, що весь світ нам симпатизує.
— Щодо ситуації по Криму. Доводилося чути критику на адресу нинішнього керівництва держави. Мовляв, діяли мляво, тому й втратили півострів.
— Україну провокували до воєнного конфлікту. Однак державна влада на це не пішла. Було використано широкий арсенал дипломатичних, політичних, переговорних, консультаційних способів і методів із залученням міжнародної спільноти для того, щоб вирішити проблему Криму саме мирним шляхом. Найголовніше в цьому — недопущення братовбивчої війни.
Щодо законності й конституційності референдуму. Згідно із Конституцією України, питання територіальної цілісності мають вирішуватися лише на загальноукраїнському референдумі. Не може окрема територіальна одиниця — село, селище чи місто — провести референдум на предмет приєднання, наприклад, до Канади чи Австралії. Тому в цьому питанні нас підтримав увесь світ.
Сподіваюся, що мирним політико-дипломатичним шляхом нам вдасться врегулювати проблему Криму. Україна не визнає півострів анексованим. Це частина української території, що тимчасово окупована.
І український, і російський народи пам’ятають і ніколи не забудуть, що земля Севастополя полита кров’ю і російських, і українських солдатів у часи Великої Вітчизняної війни, коли вони, прикриваючи один одного, захистили не тільки свою рідну землю, а й весь світ від фашистської чуми і отримали одну Велику Перемогу. Одну на всіх. Чи ж можливо зараз допустити, щоб онуки й правнуки тих солдатів-переможців вбивали на цій землі один одного? Я переконаний, що військовослужбовці обох сторін задумуються над цим. Хлопці не хочуть стріляти один в одного, я в цьому впевнений. Значить, щось не так роблять правителі, політики! Це докір усім нам. Не автомати Калашникова з обох боків повинні говорити, а дипломати, політики, державні діячі. Домовлятись. Домовлятись. І домовлятись. І тільки!
— Прокоментуйте, будь ласка, що наразі відбувається у Партії регіонів? І, зокрема, чому з’їзд політичної сили, котру ви представляєте, висунув кандидатом на посаду Президента України саме Михайла Добкіна, а не більш рейтингових на той час однопартійців Сергія Тігіпка та Юрія Бойка. Деякі первинні партійні організації виступили із заявою, що не підтримують єдиного кандидата від Партії регіонів.
— Сьогодні у партії відбувається глибока модернізація, оновлення. «Вождів» більше не буде. Партія регіонів відходить від принципів вождистської структури її побудови, яка несе в собі ймовірність великих помилок, і будуватиметься на європейських демократичних принципах. На жаль, це хвороба всіх рейтингових партій. Забери в них лідера — і вони й у парламент не пройдуть без нього. Це неправильно, коли одна людина приймає рішення «на горі» й спускає його «вниз» для безапеляційного виконання. Інша річ, коли всі рішення й ризики обговорюються гуртом, відкрито, публічно, на місцях. Колегіальний орган — президія у складі 11 чоловік — керуватиме партією.
Ми провели праймеріз (у перекладі з англійської — попередні вибори), це європейський варіант вибору кандидата всередині партії, який обирається відкрито і публічно шляхом голосування. Чотири кандидатури (Добкін, Тігіпко, Бойко, Царьов) максимально публічно й відкрито обговорили на партійному з’їзді, за участі керівників партії із усіх областей, в присутності численних представників вітчизняних та іноземних засобів масової інформації, і підтримали єдиного кандидата — Михайла Добкіна, до речі, з величезним відривом від інших. Можливо, цей вибір подобається не всім, але... Михайла Добкіна підтримала абсолютна більшість. Це і є істинні принципи партійної демократії.
— Після трагічних подій наприкінці лютого ви досить жорстко розкритикували поведінку Віктора Януковича.
— У будь-якій демократичній державі народ має святе право на протестні акції, демонстрації, які повинні відбуватися у рамках законодавства і Конституції. А святий обов’язок політиків і влади створити такі умови, щоб у народу не було приводу протестувати. Але, коли такі умови не створені й народ виходить на акції протесту, владі потрібно зробити все, щоб забезпечити безпеку мирних громадян. На жаль, колишня влада нашої держави, дії якої ми, безумовно, засуджуємо, припустилася грубих помилок, що призвели до трагічних сторінок нашої історії. Наша партія жорстко засуджує такі дії, ми цих людей виключили із партії і повністю від них відмежувалися. Але потрібно розуміти, що партія — це не лише її керівництво, це майже півтора мільйона порядних, чесних людей, серед яких вчителі, лікарі, шахтарі, чорнобильці, афганці, студенти та інші. Нині ми аналізуємо, проводимо оцінку роботи кожного члена Партії регіонів. Можливо, вона зменшиться на третину, але це будуть достойні люди, які працюватимуть на розбудову Української держави і підвищення добробуту українського народу.
— Нині колишня провладна партія перейшла в опозицію до чинної влади?
— Я завжди наголошував, що коли не буде сильної опозиції, влада «загниватиме». Гарантія сильної демократичної влади — це наявність сильної опозиції. Ми цілком підтримуємо деякі рішення влади, котрі, на нашу думку, підуть на користь державі. Як приклад — ситуація із Кримом щодо уникнення силового розв’язання конфлікту, тут ми виступили єдиним фронтом. Сподіваюся, діятимемо спільно й щодо реформування місцевого самоврядування, децентралізації влади.
І на Заході, й на Сході України прості люди розуміють, що всі ми — одна велика, багатонаціональна українська сім’я. Й що дружніші ми будемо, то швидше подолаємо всі труднощі й швидше побудуємо процвітаючу, вільну, демократичну, європейську Українську державу. На жаль, такого розуміння і єдиної ідеї немає серед політиків. У нинішній ситуації народ демонструє більшу зрілість і мудрість, аніж політики. Їм ще треба дорости до національної свідомості й мудрості свого Великого народу.
А для цього всі політики повинні вміти слухати і чути весь Український народ. І на Заході України. І на Сході.
Розмовляла Катерина МУХІНА.
