На лавочці вирішують за міністрів

— Ось так щодня: на роботу їду, а все про це думаю. З роботи повертаюся — те саме, — долинуло до мене.

— Захворів хтось? — запитала супутниця.

— Слава Богу, всі живі-здорові, — зітхнула та. – Недавно донька прийшла зі школи і заявила: «Мамо, бери гроші, підемо підручники купувати...» А де тих грошей набратися? Форму, зошити, ручки — все це я вже придбала. Тільки підручники... Раніше їх доньці в шкільній бібліотеці видавали. Тепер, кажуть, підручників на всіх бракує. Обіцяли в листопаді забезпечити. Можна, звичайно, почекати... Проте невиконане домашнє завдання — це одиниця в щоденнику, сльози...

— А як можна навчатися без підручників? — відклавши газету, долучилася до розмови друга сусідка. — Я десь вичитала, що фінансування видання підручників в Україні почалося лише в серпні. От і результат. До речі, кажуть, нібито Міністерство освіти готує постанову уряду про гарантоване забезпечення шкіл підручниками. Цей документ передбачає, зокрема, продаж підручників заможним батькам школярів.

— А хто і як визначатиме заможність? — насторожилася мама Іри. — Вірите, я того дня насилу позичила 40 гривень. У книгарні математику ми придбали за 12 гривень, атлас і контурні карти з географії — за 5, зошит із біології — п’ять п’ятдесят. Підручника з англійської з робочим зошитом не було. А на ринку пропонували за 26 гривень! Але грошей не вистачило. Та хіба лише на англійську?! Знову донька зі сльозами та докорами зустріне.

— Отож бо й воно!.. — не знаючи, що сказати, заспокоювала свою співрозмовницю сусідка. — У мене син у восьмому класі. Але обійшлися без ринку. Нещодавно в нього в школі був ярмарок: учні два дні поспіль продавали одне одному підручники. І наш купив усе, чого бракувало. Чому б такий ярмарок не організувати у вашій школі?

Не знаю, чим закінчилися стихійні батьківські збори на лавочці. А у вагоні електрички я зустрів знайомого педагога. Нестачу підручників, їх недоступність він порівняв із тихою катастрофою, наслідки якої цілком передбачувані.

 

Запоріжжя.