У Донецькій області діють майже 160 ділянок незаконного вуглевидобутку. Про це заявив директор департаменту базових галузей промисловості обласної держадміністрації Ігор Низов: «Іноді це просто копанки, ями в лісі чи на присадибних ділянках місцевих жителів. Але є й великі кар’єри — у нас їх 43, — де видобуток ведеться відкрито. Найбільша кількість нелегальних місць вуглевидобутку — в Амвросіївському і Шахтарському районах».

За оцінками обласної влади, обсяг нелегального видобутку палива становить 5 мільйонів тонн на рік. Для порівняння: всі узаконені малі приватні вугільні підприємства України торік видобули 700 тисяч тонн палива — вдвічі менше, ніж 2012-го. Це підтверджує підозри, що копанки стали джерелом постачання вугілля на державні шахти, збагачувальні фабрики, а звідти — на електростанції. Підпільний вугільний бізнес неможливий без налагоджених каналів збуту продукції та забезпечення «даху» в особі місцевих керівників та правоохоронців. «Куратори» встановлюють ціни, обсяг видобутку та графік відвантаження.

Більш чи менш рішучі спроби боротися з підпільними «дірками», як називають нелегальні шахти, робив не один керівник області.

— Коли 2005-го тодішній голова облдержадміністрації Вадим Чупрун приїхав до нашого міста, біля шахти «Ударник» його зустрів пікет із робітників копанок. Ті просили не закривати «дірки»: мовляв, ще рік-півтора, ми все вугілля виберемо — і підемо самі. Тоді голова області попросив директорів державних шахт забрати всіх охочих працювати. На «Ударник» оформили майже 30 осіб. Вони попрацювали кілька днів — і пішли, — пригадує депутат Сніжнянської міської ради, гірник із багаторічним стажем Микола Матяш.

Аналогічна ситуація була з одним із наступних очільників області, який заходився працевлаштовувати колишніх «дірочників» на шахту «Шахтарська-Глибока». До відділу кадрів вугільного підприємства дійшли аж... двоє. «Щоразу, коли починають боротися з копанками, у нас підвищується рівень злочинності», — зазначив у розмові з кореспондентом «Голосу України» шахтарський міський голова Олександр Наумович, очевидно, натякаючи на те, що працівники підпільних шахт воліють заробляти на життя незаконними способами.

Новий голова облдержадміністрації Сергій Тарута теж оголосив війну нелегальному вугільному бізнесу. «З одного боку, такий видобуток створює надлишки на ринку вугілля. З другого — це використання рабської праці без дотримання техніки безпеки та оформлення на роботу», — сказав керівник області. Він занепокоєний також екологічними наслідками і варварським поводженням із надрами. «Діркам» відвели місяць: за цей час вони мають або закритися, або легалізуватися як малі приватні вугільні підприємства.

— Даю місяць для того, щоб усі, хто відповідає цим критеріям, подали документи. Ми працюватимемо спільно з облрадою для того, щоб депутати реагували і видавали дозволи на виділення землі. Усі, хто захоче узаконити свою діяльність, є нашими союзниками, і ми їм максимально допомагатимемо, — пообіцяв Тарута.

Підпільна робота влаштовує і гірників

Із незаконним вуглевидобутком міліція бореться з перемінним успіхом. У шахтарських містах вважають, що найбільш дієвий метод — перекриття каналів збуту вугілля. Тоді «дірки» зупиняться самі.

— Справді, потрібно виключати цих постачальників із тендерів, з усіх схем, подивитися, як на електростанції потрапляє вугілля, — сказала «Голосу України» виконуюча обов’язки сніжнянського міського голови Олена Петрухіна. — Якщо перестануть купувати — хто його видобуватиме?

Співрозмовниця вітає той факт, що завдяки змінам у законодавстві за незаконну розробку копалин передбачено кримінальну відповідальність. «Але як визначити збитки? Міліція рахує ту шкоду, яку завдано на поверхні, на ґрунті. А те, що вилучено з надр, — ніхто не рахує. Як? Якщо це незаконна розробка, марк-шейдер туди не полізе. Екологічні наслідки? Це все треба пов’язати. Адже рахують, скільки знято ґрунту, скільки зрубано дерев, — а скільки вкрадено вугілля, ніхто не каже. Тому найкращий спосіб боротися з «дірками» — просто припинити ці схеми», — розмірковує очільник міста.

У Сніжному, де залишилися дві діючі державні шахти, торік зупинили видобуток п’ять приватних вугільних підприємств — через відсутність збуту. В місті очікують, що боротьба з копанками піде на користь легальним шахтам, які нарешті запрацюють і поповнюватимуть бюджет. Під час наради в обласній державній адміністрації генеральні директори вугільних об’єднань та директори шахт запевнили: працевлаштують усіх охочих.

Утім, не кожен робітник, який видобував вугілля на підпільній шахті, може працювати офіційно, каже Микола Матяш:

— У «дірках» переважно працюють люди, які пішли з шахт з різних причин. Чи то потяг до алкоголю, чи прогули. Або великі гроші: на копанці за три дні можна заробити стільки, скільки на державній шахті за місяць. Мій сусід, в якого шестеро дітей, уже восьмий рік працює на такій «дірці» і не збирається щось змінювати. Державна шахта — це дисципліна, медогляд, графік. А там порубав два-три дні — і можна тиждень гуляти.

Ще одна перешкода для офіційного праце-влаштування — суворі вимоги до кваліфікації персоналу на шахтах. «Якщо ти механік — не маєш права працювати слюсарем. Хочеш працювати — чекай набору на навчальному комбінаті в Торезі, ходи кілька місяців на курси, складай екзамени. І тільки потім тебе працевлаштують. Багато хто не хоче забивати цим собі голову», — додає співрозмовник.

Микола Матяш вважає за необхідне конфісковувати техніку, якою здійснюється нелегальний видобуток. Раніше, за словами депутата, техніку не вилучали, а залишали, і копанка продовжувала працювати на нового господаря, але вже під «дахом» правоохоронців.

Донецька область.

Незаконна шахта-копанка. Місто Шахтарськ Донецької області.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА (з архіву «Голосу України»).