Якби журналістів одразу попередили, що на зустрічі з міністром охорони здоров’я на них чекає майже двогодинне споглядання графіків і діаграм, гадаю, небагато прийшло б туди. Забезпеченість вітчизняними ліками як метод боротьби з бідністю. Саме про це збирався розповісти головний лікар країни представникам вітчизняних видань.
Проте зустріч пройшла за іншим сценарієм, зумовленим тим, що шанований міністр Віталій Москаленко повідомив усім присутнім: 8 жовтня в рамках Дня уряду він триматиме звітну доповідь перед Верховною Радою. І попередив, мовляв, і з виконавчою, і із законодавчою гілками влади практично з усіх 27 стратегічних напрямів розвитку системи охорони здоров’я у нього повний контакт і взаєморозуміння. Таке нечасте в нинішній час явище. І почалося. Склалося враження, що виступаючий поставив собі за мету вмістити у відведений для нього час всю статистичну спадщину медичного відомства за останні 11 років незалежності України.
І все-таки із вуст міністра хотілося почути: чи варто чекати змін на краще в нашому медичному обслуговуванні, якщо наступного року на його фінансування в середньому в бюджеті попередньо закладено аж на 4,8% більше коштів, ніж у нинішньому? Якщо сьогодні у місцевих бюджетах питома вага лікування як такого становить усього 30% (решту «з’їдає» заробітна плата, енергоносії та інша інфраструктура)?
Втім, за словами міністра, щоб підвищити оклади медикам (укомплектованість якими трохи більше 80%) хоча б на чверть, необхідно додатково знайти 1 млрд. 100 млн. гривень. Чи потягне цю суму очікувана надбавка до бюджету-2003? Гадаємо, навряд чи...
Ні, що не кажіть, а факти за їх близького перегляду, — річ справді дуже цікава. Мене, наприклад, дуже здивувало, що 7—9 гривень, які йдуть на харчування (в день на одну особу) в госпіталі для учасників війни, — найвищий показник по країні. Залишається лише здогадуватися, скільки перепадає на інші категорії стаціонарних хворих.
А про основні методи досягнення високої забезпеченості вітчизняними ліками глава МОЗу пообіцяв розповісти наступного разу.
