Такий віднедавна проводиться в Костополі. А ще кілька років тому в державне комунальне підприємство «Костопількомунсервіс» кваліфіковані кадри й бубликом було не заманити, бо кому ж хотілося працювати задарма — борги у зарплаті сягали кількох років, до того ж вона була мізерною. Тому сюди йшли «літуни», п’яниці, а отже, годі було сподіватися на хорошу роботу комунальної служби міста. Відродження її іміджу, як, зрештою, й інших комунальних підприємств у Костополі пов’язують з обранням на посаду міського голови Євгена Денисюка.

А Павлюк хвилювався

— Звичайно, без підтримки та допомоги міського голови ми не змогли б подолати занепад, — розповідає директор ДКП «Костопількомунсервіс» Анатолій Павлюк. — А був час, коли комунальна служба міста мала у своєму розпорядженні один сміттєвоз і дві лопати. Нині у нас двадцять шість одиниць транспорту: це і грейдери, катки, автокран, асфальтоукладач «Вірдген», контейнеровози тощо. Якщо у часи занепаду підприємство мало 80 тисяч гривень річних доходів, то нині — 860 тисяч . Таку техніку абикому не довіриш. Гостро постала кадрова проблема. У маленькому місті, де всі на видноті, знайти хороші кадри неважко, інша справа — що міг пообіцяти їм керівник при критичному фінансовому стані підприємства?

— Тоді я зумів переконати людей, що так буде не завжди і що в наших руках підняти підприємство з колін, — згадує Анатолій Павлюк. — Я тоді дуже хвилювався, щоб не підвести тих, хто мені повірив. А тому вивіряв кожен крок, радився з міським головою. Почали заробляти гроші: спочатку на ремонті вулиць міста —техніку свою придбали. Відмовилися від послуг ремшляхдільниці. А це відчутна економія. Виконали великий обсяг робіт з освітлення вулиць міста, уклали угоди з власниками приватних будинків на вивезення сміття... Ось так заробляли...

Поступово розширювали послуги: до комунальників почали звертатися підприємства з проханням відремонтувати покриття заводських територій, зокрема склозаводу, заводу продтоварів, комбінату деревинних плит. Мали від 180 до 200 тисяч гривень прибутків на рік і від того, що давали в оренду у Рівне, на Волинь асфальтоукладну машину «Вірдген». Одне слово, ДКП устало з колін, спинається на ноги. І хоч проблем ще має чимало, їх розв’язання не викликає сумніву, як і задуми Анатолія Павлюка про подальше озеленення міста, упорядкування його окраїн та нових вулиць. Про борги у зарплаті тут уже ніхто й не згадує — їх давно погасили, нині зароблене комунальникам виплачується вчасно. І Анатолію Павлюку спокійніше на душі — не підвів тих, хто свого часу повірив його чесному слову. В ДКП потягнулися люди: щодня керівник приймає до десяти бажаючих працевлаштуватись тут. Тобто він має вибір. Усі інженерно-технічні працівники з вищою освітою, із середньою спеціальною — контролери і навіть двірники.

Відгукнись, інвесторе!

У Костополі, без перебільшення, — найсмачніша і найчистіша в області питна вода. Її видобувають з артезіанських свердловин. ДКП «Костопільводоканал» поступово, вулиця за вулицею (все упирається, звичайно, в кошти) замінює водопровідні магістралі. Не так давно за фінансової підтримки міської ради замінили свердловину — на це використали кошти від продажу землі у місті, отож перебоїв з постачанням води узимку не буде.

— Нас хвилює інше — очисні споруди міста, — каже директор державного комунального підприємства «Костопільводоканал» Василь Глухоцький. — Костопіль виріс, і вони не можуть стовідсотково забезпечувати його потреби. І хоча ми постійно проводимо ремонти очисних, все-таки назріла нагальна потреба в будівництві нових, потужніших, щоб не виникло екологічних проблем.

— Але самотужки місту, навіть з допомогою області, їх будівництво не осилити, — зауважує заступник міського голови Костополя Михайло Зарицький. — Бюджет не витримає: за попередніми підрахунками, потрібно майже 5 мільйонів гривень. Отож упродовж кількох років оббиваємо київські кабінети в надії розв’язати цю проблему. Свого часу бізнес-план та всі розрахунки подали в Кабмін, був навіть підписаний відповідний документ: зажевріла надія будівництва нових очисних споруд. Але чиновники помінялись, і вирішення проблеми загальмувалося. Тому знову доводиться «пробивати» її по-новому. А може, знайдеться інвестор, який на взаємовигідних умовах уклав би гроші у будівництво нових очисних споруд у Костополі?

«Не рахуватимеш — не виживеш»

Це почула від директора Костопільського багатогалузевого житлово-комунального підприємства Олександра Андрощука, коли його колеги почали жартувати про те, що, мовляв, у нього ніщо не пропаде, навіть корми, які він заготовив для коней.

— Коней довелося продати, лише одну пару залишили, щоб щось підвезти. Але корми залишились. Щоб вони не пропали, я й купив сім бичків. За ними доглядав сторож. Оце днями збираємося їх здати, — пояснив Олександр Андрощук. — Якщо хочеш, щоб колектив вижив за нинішніх складних обставин, мусиш усе прораховувати, бути економним.

Донедавна Олександр Андрощук очолював житлово-експлуатаційну контору Костопільського домобудівного комбінату. Але підприємство зазнало реорганізації, йому стала несила утримувати такий великий житловий фонд та соціальну сферу, а тому передало його в комунальну власність міста. Тож ЖЕК став багатогалузевим житлово-комунальним підприємством. Штат скоротився майже удвічі, а роботи додалося, бо до колишнього фонду ДБК у 78 тисяч квадратних метрів додалися ще й будинки пересувної механізованої колони, району електричних мереж та ще дві міські лазні. Отож роботи вистачає. До того ж усі анекдоти, які є про сантехніків, столярів, тут недоречні, бо, як сказав Олександр Андрощук, в його БЖКП стараються працювати так, щоб поламати усталені негативні стереотипи про комунальників.

Такої само думки і начальник комунального підприємства «Костопільське будинкоуправління» Євген Микитюк: люди, які звернулися по послугу, мають одержати її якісно і вчасно. А ще будинкоуправління заробляє гроші: крім традиційних, надає й нові види послуг.

— У цьому році держава виділила нам 18 тисяч гривень на ремонт житла інвалідів війни, які мешкають у Костополі, і майже всі кошти ми вже освоїли, — розповідає Євген Микитюк. — Віднедавна ми почали облаштовувати в квартирах грубки під газ. Адже не всі можуть собі дозволити провести водяне опалення. Є у нас і задум з наступного року власними силами проводити ремонт м’яких покрівель на багатоповерхових будинках. Це дорога послуга, а отже, можна очікувати відчутних грошових надходжень.

А взагалі-то роботи у комунальників не бракує: лише за чотири останні місяці в будинкоуправління з різних питань звернулося майже триста громадян.

— Відрадно і те, що весь житловий фонд, яким ми опікуємося, підготовлено до зими, — каже Євген Іванович.

Рівненська область.