Уроки однієї регіональної виставки-аукціону племінних тварин
На Одещині вже стає традицією щоосені влаштовувати доволі представницькі — за участі сотень експонентів і тисяч відвідувачів — виставки-аукціони племінних тварин. Пройшла така й нещодавно. Одні привезли сюди тварин, аби продемонструвати, на що здатні, другі — приїхали те побачити й, по можливості, таку худобу придбати для себе. Ну а коли купівля не по кишені, то хоча б повчитися, як варто господарювати, щоб не нарікати: е-е, к бісу те тваринництво — жодного від нього зиску, самий клопіт.
Що ж, клопіт справді чималий. А ось щодо зиску — все залежить від господарювання. Взяти молочне виробництво: той, хто прирівняв корову, за продуктивністю, до кози, — справді має самі збитки; хто веде справу вміло — із солідними прибутками. До того ж не сезонними, як у рослинництві, а цілорічними.
Визнаним лідером великотоварного молочного виробництва тривалий час є в Причорномор’ї асоціація сільскогосподарських виробників «Прогрес» Ізмаїльського району. Ось і торік тут надоїли в середньому на кожну корову по 6833 кілограми молока. Це не найвищий показник, мають і більш як по сім тисяч кілограмів. А Валентина Нєдова, Надія Бричка, деякі інші трудівниці ввели у щорічну норму більш як вісім тисяч кілограмів молока на корову. За таких показників виробництво високорентабельне, одержуваних від нього коштів вистачить і на солідні зарплати працівникам ферми «Голштин», і на зразкове облаштування тамтешніх робочих місць, зони відпочинку, і на соціальні потреби асоціації загалом та села Кам’янки, де вона розташована.
Високі продуктивність та рентабельність не впали, звичайно, з неба. То ще Герой Соціалістичної Праці Микола Миндру (на жаль, покійний), який керував «Прогресом» багато десятиліть, вирішив вивести молочне виробництво у високорентабельну галузь і цілеспрямовано домагався цього. Закупив племінне поголів’я молодняку худоби голштинської породи, налагодив повноцінне кормовиробництво (у раціонах годівлі тварин стали постійними, скажімо, соєві добавки), механізував і автоматизував ферму. І результат не забарився.
Прогресівський «Голштин», маючи 300 корів, виробляє... половину молока, одержуваного в сільгосппідприємствах Ізмаїльського району загалом. Не тільки тому, що тут висока продуктивність худоби, а й тому, що в багатьох інших господарствах пустили корівок під ніж через їх збитковість. У сільгосппідприємствах, що колись мали понад десяток тисяч корів, їх залишилося 1,5 тисячі, в деяких місцях ферми взагалі спорожніли. Нині, без регулярного надходження коштів на найнагальніші потреби, в деяких господарствах повертаються, схоже, обличчям до молочнотоварного виробництва. На новій основі — закуповуючи племінний молодняк, налагоджуючи власну племінну роботу, поліпшуючи кормову базу. Долаючи при цьому й цінові негаразди. Молокопереробні підприємства закуповують аж за надто низькими цінами, по 40 копійок за кілограм, аби потім на продуктах його переробки мати вчетверо більше. Та навіть за таких «перекосів», за собівартості кілограма молока в 25—30 копійок, можна мати зиск. А якщо підвищувати продуктивність корів, знижувати собівартість молока далі, то й надходження зростатимуть.
До того ж не обов’язково орієнтуватися на голштинську породу худоби, не кожному те по кишені — закуповувати племінний молодняк за кордоном. Є в регіоні переконливі приклади поліпшення стада й традиційних порід худоби. В агрофірмі «Нива» Овідіопольського району, приміром, доволі високою продуктивністю (5 — 6 тисяч кілограмів молока від корови на рік) відзначається худоба так званої нової червоної породи (помісь червоностепової й англерської). Такі само надої від поліпшених місцевих стад одержують в агрофірмі імені Посмітного Березівського району, на Комінтернівській птахофабриці, де займаються й молочним виробництвом, ще в деяких сільгосппідприємствах різних зон регіону. Їхні досягнення, їхній досвід роботи й популяризувала виставка-аукціон на шостому кілометрі від Одеси по Кишинівській трасі.
— Відроджуючи молочне виробництво в регіоні, —розповідає організатор виставок-аукціонів, заступник начальника облсільгоспуправління, доктор сільськогосподарських наук Василь Федоряка, —прагнемо відійти від екстенсивних методів його ведення, бо то глухий кут — багато хвостів, а галузь збиткова. На найближчу перспективу ставимо мету — мати від корови п’ять тонн молока. Не тільки в десятках, сотнях сільгосппідприємств, а й по районах, в цілому по області. Шлях до цього один — через племінну роботу, повноцінну годівлю тварин.
— У бюджеті області, — поінформував В. Федоряка, —передбачено витрати на фінансову підтримку селекції та генетики у тваринництві. Створена й ефективно діє мережа пунктів з ветеринарного обслуговування тварин у господарствах усіх форм власності. До речі, й племзаводи та племпродуктори прагнуть охопити не тільки великі сільгосппідприємства, а й фермерські господарства, особисті підсобні міні-ферми селян, де поки що виробляється 72 відсотки одержуваного в області молока. Та, з усього видно, частка великих сільгосппідприємств дедалі зростатиме, адже тут, у результаті поліпшення стада, вже в нинішньому році зуміли значно підвищити продуктивність корів, одержавши від кожної з них за вісім місяців по 2160 кілограмів молока проти 1880 минулорічних.
Одеська область.
