Майже за такою класично революційною схемою складаються стосунки між владою і працівниками мас-медіа.
3 жовтня учасники круглого столу «Політична цензура в Україні» підписали «Маніфест українських журналістів з приводу політичної цензури». Вони звернули увагу громадськості на «тиск у різноманітних протизаконних формах на журналістів та окремі ЗМІ, які намагаються об’єктивно висвітлювати суспільно-політичне життя країни».
Громадськість в особі глави адміністрації Президента на маніфест відреагувала із репортерською оперативністю. В інтерв’ю українській редакції Бі-бі-сі Віктор Медведчук заявив: звинувачення в тому, що АП і він особисто втручаються у діяльність ЗМІ, безпідставні. «Там є одна вада — немає конкретних прикладів. Якщо вони будуть наведені, то ми будемо їх розглядати, і я як глава адміністрації обіцяю, що особи, які мають до цього відношення.., будуть притягнені до відповідальності». Пан Медведчук навіть готовий відійти від формальностей: йому вистачить усного підтвердження фактів політичної цензури: «Нехай кореспондент прийде до мене і скаже, що мене примушували робити те чи те ... вживемо найсуворіших заходів, якщо це буде залежати від нас і стосуватиметься представника адміністрації».
Аби не створювати видимості нових пікетів на Банковій, кореспонденти не скористалися цим запрошенням. Не ризикнули поки що вислати й уповноважених представників: ще надто свіжа в пам’яті спроба парламентаріїв «захопити режимний об’єкт». Вони «на безпідставне спростування цензури» відповіли оригінальніше.
Більш як 100 журналістів минулої суботи провели установчі збори, на яких утворили незалежну профспілку працівників ЗМІ. Її основна мета — захищати журналістів від тиску, цензури та можливого звільнення за незгоду з правилами «темників». Звичайно, ця структура ще проходитиме належні реєстраційні процедури, але вже сформовано страйкком. Йому надано право вести переговори із владою, власниками та керівниками засобів масової інформації, а також ініціювати страйк, якщо в ньому з’явиться потреба.
Журналісти вимагатимуть проведення парламентських слухань про політичну цензуру та порушення Генеральною прокуратурою кримінальної справи за фактом втручання у діяльність ЗМІ. Це одна з вимог, з якими страйковий комітет виходитиме на переговори з владою. Вона, вочевидь, ефективніша, ніж скарга окремо взятого кореспондента главі АП на завуальоване втручання адміністрації. Журналісти також вимагають запровадити мораторій на звільнення тих колег, які виступили на боротьбу з цензурою, — підписантів «Маніфесту українських журналістів з приводу політичної цензури» та протоколу про створення профспілки.
Того самого дня, коли відбувалися установчі збори, журналістськими проблемами перейнялися і окремі політики. Член фракції «Наша Україна» Петро Порошенко заявив, що найближчим часом їхній блок висуне ряд «надзвичайно цікавих ініціатив» з відкритості і рівного доступу до інформації представників усіх політичних сил. При цьому передбачено і зворотний процес: «НУ» також ініціює захист журналістів, які не побоялися виступити проти політичної цензури і тиску, що призводить до дезінформації громадськості». Без сумніву, благородний намір, але запізнілий. На початку минулого тижня журналісти інформаційного агентства УНІАН, обурені цензурними методами нового керівництва — гендиректора агентства Олега Наливайка та людини «з незрозумілими для місцевих журналістів повноваженнями» Василя Юричка, — оголосили бунт на «інформаційному кораблі». З політиків їх підтримали лише БЮТ та кілька позапарламентських партій. Позиція Віктора Ющенка зафіксована лише на старому знімкові біля входу до УНІАН: тодішній прем’єр ставить підпис під вимогами «Хвилі свободи». Хоча що взяти з Ющенка? Колишній генеральний директор агенції Михайло Батіг, до речі, один з керівників передвиборчого штабу «НУ», також виявив індиферентність до протесту вчорашніх колег. У коментарі «УМ» він заявив, що це короткочасний конфлікт особистісного характеру.
Ще унікальніше припущення з цього приводу висловив в останньому «Епіцентрі» керівник інформаційного управління АП Сергій Васильєв: можливо, йдеться про те, що журналістів перекуповують. Що ж, кожен виходить із власного досвіду. Найнепокірніші уніанівці в коментарі оглядачеві «ГУ» так оцінили «версію» С. Васильєва: «Ми вважаємо, що це — найпримітивніший метод паплюження професіоналів-журналістів».
У суботу відбувся ще один журналістський захід: майже 20 працівників центральних ЗМІ впорядковували могили видатних співвітчизників на Байковому цвинтарі. Цікаво, хто доглядатиме майбутні могили «видатних співвітчизників», якщо нині на незалежних журналістах і свободі слова намагаються встановити величезний хрест?
