Тиждень, що минає, був щедро насичений політичними подіями. По-перше, у Києві побувала заступник держсекретаря США Елізабет Джонс, котра привезла з собою чималий список питань, на які США найближчим часом чекають відповіді від української сторони. Візит був практично закритий для преси, тож дізнаватися про подробиці журналістам доводилося у переказі посла США у Києві Карлоса Паскуаля. Він оцінив візит Джонс як «дуже важливий і корисний» і привітав наміри Києва «бути відкритим» у цій справі. Схоже, іракська тема цього тижня була провідна, і від неї не відвернув увагу мас-медіа навіть перший офіційний візит українського Президента до Індії.
Втім, пік напруження в політичному житті країни припаде на ці вихідні. Очікують, що цієї неділі, 6 жовтня, у Запоріжжі, можливо, буде підписано україно-російську угоду про створення міжнародного газотранспортного консорціуму. Це дуже вигідна, на думку наших лідерів, для України оборудка має безліч противників.
Найбільш охоче щодо майбутнього російсько-українського дітища напередодні його народження в Києві висловлювався російський посол Віктор Черномирдін, який заявив, що створення консорціуму вигідне передусім для України. Посол пояснив, що мета створення консорціуму полягає в тому, щоб використовувати газотранспортну систему якомога ефективніше. Україні «самій важко тягти на собі цю систему, тож Росія їй у цьому допоможе», пообіцяв він.
Але навіть прихильники цього заходу дедалі частіше запитують: а чому, власне, деталі майбутньої угоди тримають у найсуворішій таємниці? Навіщо й від кого треба приховувати наші «осяйні перспективи»?
