Кінець вересня пройшов під знаком дощів та бурхливих подій. Як ми і прогнозували, опозиція передусім спробувала перенести центр боротьби з вулиці у стіни парламенту. Проте не відмовилася і від продовження масових акцій, хоча й зібрала своїх прихильників значно менше, ніж 16 вересня.
Існують різні думки як про саму акцію «Повстань, Україно!», так і про її перспективи. Можливо, наш погляд буде не вельми оригінальний, але, вважаю, він також має право на існування.
Опозиція
Як і обіцяли лідери радикальної опозиції, парламентський тиждень розпочався 23 вересня з пікетів під стінами Верховної Ради. А напередодні прямого ефіру на загальнонаціональному телебаченні домагалися Юлія Тимошенко, Олександр Мороз, деякі інші народні депутати, рішуче налаштовані проти Президента. З цього, звісно, нічого не вийшло, але акція набула розголосу.
Так само й інша, що сталася наступного дня. Після пікетування парламенту опозиціонери пройшли по Банковій, і 49 народних депутатів залишилися на ніч у резиденції глави держави.
Опозиціонери все-таки добилися того, що Леонід Кучма зустрівся з ними і вислухав вимоги.
Попри заяву Держдепартаменту США, який висунув звинувачення на адресу українського Президента в нібито санкціонуванні продажу радіолокаційних станцій Іракові, опозиції все ж не вдалося досягнути головного. Верховна Рада так і не погодилася включити в порядок денний питання про політичну ситуацію у країні.
Відтак опозиція, до якої приєдналася фракція блоку «Наша Україна», залишила сесійний зал. Власне, як нами і прогнозувалося, заручниками нинішньої ситуації стала законодавча робота парламентаріїв.
Влада
Законодавці, які залишилися у Верховній Раді, відповіли своїм опонентам тим, що оголосили про створення парламентської більшості.
Виконавча гілка влади і команда Президента, витримавши натиск опозиції, нині змушені діяти в кількох напрямах. Зокрема, співпрацювати з іноземними емісарами, які хочуть розслідувати український «іракгейт». А також — пробують консолідувати пропрезидентські фракції у Верховній Раді. Немає сумніву в тому, що триватиме і робота з тими народними обранцями від опозиції, які починають сумніватися в доцільності акції «Повстань, Україно!».
Тим паче що Леонід Кучма категорично відмовився виконати вимогу опозиції добровільно піти у відставку.
Народ
Як на мене, акція опозиціонерів не знаходить масової підтримки громадян. Та й оприлюднені результати опитування, проведеного Центром політичних і економічних досліджень, свідчать: кількість тих, хто підтримує дострокову відставку Леоніда Кучми з посади Президента, хоча й залишається доволі високою — понад 50 відсотків опитаних, усе-таки порівняно з результатами дворічної давності скоротилася майже на 20 вісотків.
Плани
Безперечно, найближчими днями спокою в Україні буде малувато. Опозиція наполягатиме на своїх вимогах, хоча, схоже, з кожним днем і втрачатиме прихильників. Передусім через те, що прогнозована багатьма опозиційними економістами повна криза в економіці не настала. З другого боку, влада, передусім адміністрація Президента, прагне зламати негативне ставлення до себе журналістів. Вона не приховує своїх планів і розробок.
Напевне, деякий час буде заблокована законодавча робота. Однак для виходу з глухого кута парламентська більшість уже заговорила про можливість повторення «оксамитової революції» зразка зими 2000 року. Понад те, існує висока ймовірність, що більшість може кількісно зрости до 240—250 народних депутатів.
Врешті багряний жовтень, як завжди, зміниться листопадом і розпочнеться повсякденна звична робота. І громадян, і політиків. Імовірно, з’являться перші обриси не тільки політичної, а й адміністративної реформи. Але про це у наших традиційних нотатках пізніше.
