Сім вересневих днів театральна Одеса жила оперою, слухала славетних майстрів з різних країн Європи й Азії. Їх скликав до Південної Пальміри Міжнародний фестиваль оперного мистецтва «Золота корона», заснований в 1998 році режисером, заслуженим діячем мистецтв України Василем Василенком, який віднедавна став директором Одеського театру опери і балету. Відтоді вже уп’яте під «Золотою короною» лунають воістину золоті голоси.
Оскільки в основі фестивальної програми — італійська класика («Тоска» і «Мадам Баттерфляй» Пуччіні, «Севільський цирульник» Россіні, «Лючія ді Ламмермур» Доніцетті та «Ріголетто» Верді), то всі твори вперше за роки проведення «Золотої корони» виконувалися усіма солістами, хто б якої національності не був, тільки мовою оригіналу, тобто італійською. Це свідчить про якісне зростання фестивалю.
Особливе враження справили на слухачів солістка Токійської опери Монамі Хама, яку, з її напрочуд ніжним та чистим ліричним сопрано, здається, сам Бог благословив на роль мадам Баттерфляй; баритон Мауро Августіні з міланського театру Ла Скала — його Ріголетто запам’ятовується, передусім, майстерно переданою силою характеру; Віктор Чорноморцев (Маріїнська опера Санкт-Петербурга), який у партії Скарпіо в «Тосці» красу свого соковитого баритону вміло поєднав з темпераментною акторською грою. А ще — Олена Герман, солістка Кишинівської опери, Людмила Ширіна з Одеської опери, Владислав Горай — з румунської Констанци, Шалва Мукерія, який співає в опері Данії, Олександр Гергалов (Росія), У Дзенін (Китай).
Монамі ХАМА:
— Одеський фестиваль заслуговує на найвищу оцінку. Маестро Василенку вдалося створити істинно творчу атмосферу, де всі мали змогу повною мірою розкрити свої можливості. Цьому посприяла й ваша чудова публіка, яка тонко розуміється на оперному мистецтві і щиро відгукується на вдало виконані партії.
Мауро АВГУСТІНІ:
— Одесити виявилися професіоналами у найвищому значенні цього поняття, створена ними атмосфера дала змогу швидко й комфортно «вписатися» в організовувані для вистав трупи з представників найрізноманітніших шкіл. Ваша публіка дуже чутлива й емоційна, вона миттю відгукується на все, що відбувається на сцені. Співати для такої публіки — щастя.
Анатолій СОЛОВ’ЯНЕНКО-молодший, режисер-постановник Національної опери України (Київ):
— З батьком я приїздив до Одеси на першу «Золоту корону». Тепер мене запросили режисером-постановником церемонії відкриття цього свята. Очевидно, що «Золота корона» прогресує. Уявляю, яких титанічних зусиль коштує це організаторам. Недавно я був у Німеччині на оперному фестивалі, так от, виконавський рівень в Одесі — аж ніяк не нижчий, притім не тільки іменитих гостей, а й одеської трупи.
Отже, в «Золоту корону» повірили. А у Василя Василенка задум: під «Золоту корону»—2003 скликати на своєрідний бенефіс відомих тенорів з усього світу. Щоб таким чином ушанувати незрівнянного Енріко Карузо, 125-річчя з дня народження якого відзначається в наступному році. Хай щастить у здійсненні отого цікавого і сміливого задуму!
Одеса.
