Рівно рік тому ввечері в редакції газети «Вечерний Новосибирск» пролунав телефонний дзвінок з московського представництва одного американського видання, і чоловік, відрекомендувавшись шефом служби інформації, поцікавився:
— А у вас є вже знімки родичів загиблих у Ту-154 вашої авіакомпанії «Сибір»? Чи не могли б ви нам скинути електронною поштою кілька знімків? Бажано, щоб найвиразніше були ті, хто плаче...
Журналіст у Новосибірську був по-справжньому шокований, почувши таке прохання. І тільки через кілька годин по всіх інформаційних агентствах, радіо і телебаченню України, Росії та Ізраїлю пройшло повідомлення про страшну трагедію. На борту лайнера, що зазнав катастрофи над Чорним морем, було 15 пасажирів-росіян, 51 громадянин Ізраїлю та 12 членів екіпажу.
Версії
Спочатку було кілька версій того, що сталося. Несправність, теракт. «Ворожі» засоби масової інформації твердили вже про бойову ракету, випущену українськими пепеошниками, але вірити в це не хотілося.
Відразу після загибелі літака українські військові стверджували, що жодних пусків зенітних ракет 4 жовтня не було. Проте вже через чотири дні інформаційні агентства, базуючися на даних української сторони, повідомляли, що ракети комплексу С-200 та С-300 того чорного дня все-таки було задіяно, але Україна не визнає своєї вини в загибелі літака. Як доказ головнокомандувач військ ППО України Володимир Ткачов навів хроніку навчань ППО. Зокрема, він показав журналістам карти навчань українських ППО із зображенням траєкторій польоту ракет. Згідно з цими документами, 4 жовтня загалом було випущено 23 «технічно справні ракети»: 21 з них досягла цілі, одна «самоліквідувалася», ще одна «приземлилася на парашуті».
На тій самій прес-конференції Ткачов підтвердив, що теоретично за оптимальних умов задіяні в навчаннях ракети можуть пролетіти від 240 до 255 км (саме така відстань відділяла місце пуску від літака). Проте, за словами головкома, «такого минулого четверга не спостерігалося».
Ще через три дні, коли висновки комісії з розслідування причин катастрофи ще не було оголошено, Ткачов подав у відставку, але Президент України її не прийняв. 8 жовтня «теоретичну можливість» ураження лайнера українською ракетою визнав і Президент України Леонід Кучма, але із застереженням, що «технічно» це неможливо.
Не знаємо причин, але причетні
2 листопада українські військові провели слідчий експеримент за фактом загибелі російського літака авіакомпанії «Сибір» над Чорним морем. Він не залишив жодних сумнівів і довів, що Ту-154 було збито ракетою С-200 під час навчальних стрільб ППО України, які проводилися на мисі Опук у Криму. Про це повідомив журналістам секретар Ради національної безпеки і оборони України Євген Марчук. Він підкреслив, що «інших версій нема». А ще він сказав такі слова: «Ми не знаємо причин трагедії, але знаємо, що до цього причетні».
Обставини загибелі 66 пасажирів і 12 членів екіпажу було змодельовано спільно російськими та українськими фахівцями, з допомогою застосування зенітно-ракетних комплексів С-200, електронно-комп’ютерної техніки та мішені, для якої використали безпілотний літак МІГ-29, що зображував Ту-154. Комплексні запуски двох навчальних ракет пройшли «успішно», з точним ураженням повітряних цілей. При цьому на екранах електронного керування стрільбами експерти виявили перешкоди, які, за версією Євгена Марчука, обумовлені «впливом віддзеркалень від водної поверхні». Він припустив, що саме цей чинник міг стати причиною, через що головка самонаведення ракети переорієнтувалася з навчальної цілі на цивільний лайнер.
Затяжний стрибок
Свої висновки російська комісія у складі більш як 20 фахівців передала українській стороні, покликаній завершити розслідування обставин трагедії і компенсувати завдану шкоду.
Потім настав час малоприємних, але необхідних у таких випадках процедур і переговорів. Вони тривають досі.
Питання компенсацій моральної шкоди родичам загиблих членів екіпажу і пасажирів не уладнано на міжурядовому рівні. Паралельно з ним запущено механізм звернення родичів до судових органів. Перший цивільний позов уже розглядають у Печерському суді Києва.
Саме в приміщенні суду вперше за весь цей час знову було піддано сумніву вину України в загибелі Ту-154.
Не винні ми
Вину Міністерства оборони України в катастрофі російського літака Ту-154 над Чорним морем ще не доведено, заявив 24 вересня на брифінгу держсекретар Міноборони Олександр Олійник.
Це не стало сенсацією, бо цієї точки зору дотримувалися юристи військового відомства, представники Міноборони на суді за позовом вдови бортінженера Олени Лаптєвої до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони та Держказначейства.
Олійник назвав позов громадянки Російської Федерації Лаптєвої у розмірі 10 мільйонів доларів досить істотною сумою для Міноборони, яку сьогодні неможливо вилучити з бюджету Збройних Сил України. Цікаво, що Міноборони не тільки не визнає факту причетності до трагедії, а й дещо перебільшує суму позову Лаптєвої, яка насправді становить 1 млн. 890 тис. грн.
Нагадаю, Печерський районний суд Києва відклав до 8 жовтня розгляд цивільної справи, зробивши офіційний запит до Генеральної прокуратури України про хід розслідування кримінальної справи щодо Ту-154. Чесно кажучи, дивує, що прокуратура досі шукає винних. Адже будь-які навчання військ протиповітряної оборони — це чітко регламентовані дії, які обов’язково фіксуються...
Утім, українські військові досі в жодній великій помилці не зізнавалися. Навіть коли ракета випадково влучила в житловий будинок. Тоді на зізнання владі потрібно було чотири дні. А відсуджені гроші потерпілі в Броварах ще й досі не отримали. Як не дізналися й імен винних.