У 7—9 класах вільного часу достатньо, а в 10—11 його катастрофічно не вистачає навіть на виконання завдань. У чому проблема? В очевидному перевантаженні учнів: сім уроків щодня, незручний розклад і «гори» завдань додому плюс навчання на курсах. Усе це іноді закінчується нервовим виснаженням. Діти мало їдять, а отже, знесилені, нічим не цікавляться. Їм можна порадити одне: поставте собі мету, заради якої варто вчитися, і йдіть рішуче до фінішу. Бо від вашого бажання і зусиль залежить саме ваше, а не батьківське благополуччя.
А Міністерство освіти України, зі свого боку, має приймати такі навчальні програми, які не ускладнювали б життя юнаків і дівчат. Можливо, одним із рішень могла б стати система навчання, яка базувалася б на виборі основних предметів учнями випускних і 9-х класів.
Для гуманітарних шкіл нині складено програму із меншою кількістю точних предметів на тиждень. Так, число зменшилося, але обсяг матеріалу майже не скоротився! І тому ця зміна тільки ускладнила навчальний процес.
А візьміть 12-бальну систему оцінювання учнів. Це, як на мене, позитивний хід. Та якби нас не запевняли в тому, що кожен бал — позитивний... Батьки, скажімо, не бачать нічого позитивного в трьох балах.
Тому, на мою думку, потрібні не разові, допоміжні, а кардинальні дії для зміни сучасної освітньої системи. Ніхто не вимагає спрощення навчання, треба ввести програми, які мали б профільні кордони. Майбутньому перекладачеві, погодьтеся, не потрібні знання з вищої математики. Це думки самих учнів, а до них варто прислухатися. Найприкріше те, що це не якісь нові ідеї, а підтверджені часом і досвідом аксіоми.
Майже все дитинство і юність проходять у шкільних стінах. Тому потрібно зробити шлях від першокласника до випускника цікавим, цілеспрямованим і не таким перевантаженим. Щоб діти згадували шкільні роки як найсвітліші у своєму житті...
Київ.
