З таким одностайним проханням звернулися керівники державних і недержавних телерадіомкомпаній до Голови Верховної Ради Володимира Литвина, підсумовуючи результати наради, що відбулася у ВР.

«Назбиралося багато проблем, — сказав Володимир Литвин, — які стримують роботу в телерадіопросторі. З одного боку, не бракує бажаючих покерувати, давати цінні вказівки, що і як треба робити телерадіокомпаніям, а з другого — чинне законодавство не забезпечує повною мірою їх діяльність, і його потрібно удосконалювати».

Голова Верховної Ради наголосив, що, крім основного завдання телерадіостудій — об’єктивно і правдиво відображати життя суспільства, потрібна й така робота, яка сприяла б утвердженню держави. І про цю функцію не слід забувати.

Склалася ситуація неадекватного тлумачення державними органами своєї місії у формуванні інформаційної політики в Україні, зауважив на нараді голова Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Микола Томенко. Це завдання покладено винятково на Верховну Раду. І її підміна неприпустима. Він повідомив, що комітет завершив створення робочих груп з удосконалення законодавчих актів, що стосуються сфери інформаційної політики.

На нараді своїми думками поділилися Олександр Ткаченко («Новий канал»), Борис Холод (Нацрада з питань телебачення і радіомовлення), Ігор Сторожук (Національна телекомпанія України), Олександр Богуцький (ІСTV), Володимир Оселедчик («1+1») та інші. Вони наголошували на потребі невідкладно, хоча б на нинішній сесії Верховної Ради, винести на обговорення та прийняти низку законопроектів. Було наведено такі приклади. В Україні збір рекламних грошей становить 100 млн. доларів щорічно, у Росії — 1 млрд. Це означає, що російське телебачення має удесятеро більше можливостей для створення рейтингових програм та технічного переоснащення. Тим часом у законодавстві про рекламну діяльність є чимало парадоксів. Наприклад, державним телекомпаніям встановлено такий порядок, що надходження від рекламних спонсорів не повинно перевищувати 50 відсотків від бюджетних асигнувань. Або таке. У жодній країні, крім нашої, немає заборони переривати показ кінофільмів рекламними роликами тощо.

Чи не найбільшу стурбованість в учасників наради викликало те, що в Україні зовсім не врегульовано законодавчу роботу кабельних мереж. Закон визначає, що дозвіл на створення таких мереж мають видавати державні органи, але такі само дозволи видають і органи місцевого самоврядування. І Нацрада змушена все це ліцензувати.

Ішлося, до речі, і про телеканал Верховної Ради. Фахівці наголошували: якщо Верховна Рада не подбає про свою нішу в кабельних мережах, то гроші на створення каналу вилетять у трубу.

Володимир Литвин у прикінцевому слові сказав, що в Україні розроблено десять законів, які регулюють державну інформаційну політику. Декотрі з них приймали поспіхом, чимало потребують змін. Роботу треба націлювати на те, щоб в Україні діяли потужні державні й недержавні телерадіокомпанії. Тоді вони будуть незалежні. Скільки має бути державних, треба визначатися. А приватні, створюючись, нехай створюють і власні канали.

Прийнято рішення доручити профільному комітетові ВР узагальнити пропозиції і скласти робочий план з удосконалення законодавства у сфері інформаційної політики з конкретними термінами для розгляду у Верховній Раді.