Побувати на Волині і не поласувати ніжним, жирним м’ясцем копченого, смаженого або тушкованого вугра — вважайте, дарма згаяти час. Це змієподібна вертка диво-риба здавна є візиткою чи ж бо «волинською валютою».
Жодне ділове відрядження і візити поважних столичних гостей не обходяться без вугрового презенту. Нагулює жир ця риба лише у блакитних глибинах мальовничих Шацьких озер, де виграє високими хвилями найбільше в державі озеро-красень Світязь.
Тому серед мешканців цього краю багато таких, кого збуди хоча б серед ночі, то й продадуть вам волинський делікатес. За кіло живого вугра беруть порівняно недорого — 35—40 гривень. А ось за копченого ціна сягає сотні-півтори. Що дивує: попри таку дорожнечу попит на вугрів залишається високим. Отож ними торгують на березі курортного Світязя, у місті залізничників Ковелі, на міжнародному митному автопереході «Ягодин», у шикарних ресторанах Луцька і навіть Києва. Продавців не бракує, бо тутешня браконьєрська махіна працює безвідмовно. Щоправда, до певної межі, адже з року в рік запаси «волинської валюти» тануть, як сніг на весні.
Вугор, як то кажуть, не тутешньої риби ікринка. Припливає на Волинь за тисячі кілометрів із Саргасового моря. Тут виростає, жиріє років з 10 —15. А потому вирушає в небезпечну зворотну подорож, щоб у глибинах Атлантичного океану, єдиному місці у всьому світі, віднереститися і загинути. А новонароджені мальки знову-таки через Західний Буг і Дніпро-Бузький канал потрапляють до прісноводних водойм краю. Затяті рибалки Волинського Полісся здавна ласували смачною диво-рибою, яку ловили в Західному Бузі, Стоході, Прип’яті і лісових озерах. Проте промисловий вилов вугра розпочався в 70-х роках минулого століття, коли вперше тутешні озера зарибнили купленими у Франції за валюту мальками. Останню і найбільшу партію — понад сім з половиною мільйонів штук — запустили 1983 року. Саме тоді з волинських озер виловлювали близько десяти тонн вугрів на рік. Однак відтоді мальків до водойм не запускали. І волинський делікатес почав невпинно зникати. Вже 1994 року місцевим рибогосподарникам дозволили виловити зі Світязя лише 12 центнерів вугра, Пулемецького — 3 центнери, Люб’язя — всього півцентнера.
Нині промисловий вилов диво-риби взагалі не ведуть. Щоправда, зменшення запасів вугрів відбулося на тлі загальної невтішної картини з рибою в поліських озерах. Ще кільканадцять років тому рибалки Шацького рибгоспу виловлювали з блакитних перлин понад 120 тонн риби. Але її запаси так швидко біднішають, що цьогоріч господарники навіть не одержали дозвіл на промисловий вилов. Причинами рибного зубожіння є: надмірне захоплення господарства рибним промислом, масове браконьєрство, бездумна меліорація, яка скоротила площі нерестовищ і кормову базу мешканців водойм. Проте найбільшу шкоду рибним запасам завдав... саме вугор. Адже волинський делікатес — хижак, який знищує всі основні види риб. Під час нересту плотви, ляща, окуня диво-риба випливає на мілководдя і поїдає їхню ікру. Вдало полює й на дорослу рибу. Одне слово, погано вживається з аборигенами тутешніх водойм. Тому нагальна потреба відтворення запасів вугра через зарибнення надто дорогими мальками зустріла спротив.
З одного боку, місцеві рибалки, а надто тутешнє поліське населення заради, власне, своїх прибутків та іміджу краю обома руками за відновлення запасів диво-риби. З другого, іхтіологи й господарники, зважаючи на дорожнечу мальків і зажерливість вугра, не вбачають у цьому потреби. Та головне, на їхню думку, вугор самовідтворюється, так би мовити, природним способом. Припускають, що мальок самостійно дістається Світязя й інших озер через підземні річки, що сполучені не лише із Західним Бугом, а й Балтійським морем. Підтвердженням є те, що дедалі частіше рибалки ловлять вугриків, в яких ще «молоко на губах не обсохло». І це без жодного зарибнення. Отож найдієвішим розв’язанням проблеми є суворий контроль за виловом волинського делікатесу, за яким полює ціла армія браконьєрів. Як розповів колишній мешканець Шацька Василь К., який щоліта промишляє на Світязі, за сезон він ловить майже 100 — 150 рибин. «Я не один, нас — сотні», — виправдовується браконьєр. Тому до збереження вугрів варто ставитися комплексно, всім разом: і рибінспекції, і міліції, і працівникам Шацького національного природного парку. Схоже, тільки за таких умов нащадки знатимуть цю диво-рибу не лише з книжок та старих газетних публікацій.
Волинська область.
