А на Дніпропетровщині — похмуро

На останніх парламентських виборах у Дніпропетровській області за партійними списками перемогу святкували комуністи. Вони набрали тут майже 32 відсотки голосів. Але й блок Віктора Ющенка, Соцпартію та Блок Юлії Тимошенко область не підвела. Якщо врахувати, що на Дніпропетровщині чотиривідсотковий рубіж подолали і прихильники Наталії Вітренко та «Команда озимого покоління», можна цілком певно говорити хоч і не про однорідну, однак зрозумілу і очевидну політичну орієнтацію населення області. Блок «За єдину Україну!» зібрав 11,4 відсотка голосів.

«Але зовсім інша ситуація в одномандатних округах, — негайно прокоментував фінал виборчих перегонів і голова обласної держадміністрації Микола Швець. — Тут переконлива перемога за блоком Володимира Литвина. Чому так сталося — тема окремої розмови».

Справді, в 15 із 17 мажоритарних округів області, врешті-решт, було обрано «заєдинщиків». І парадоксів тут більше, ніж треба. Західний Донбас майже нарівні з комуністами підтримав Блок Юлії Тимошенко, одначе в одномандатному окрузі басейну без особливих проблем гору взяв висуванець блоку «За єдину Україну!».

І мирного життя не виходить

Та вибори давно позаду, а місцеві соціологи чомусь не квапляться сьогодні опитувати народ, яка його реакція на ті процеси, котрі почали тим часом відбуватися в регіоні. Не претендуємо на повну точність своїх результатів, втішаємося лише тим, що зверталися до всіх прошарків населення обласного центру і трьох сільських районів. Тільки кожен п’ятий «нічого не мав чи не хотів казати поганого проти нинішньої влади». Трохи більше за різними мотивами відмовилися відповідати на наші запитання. А 58 відсотків в один голос стверджували, що і виконавча, і судова та самоврядна влада на місцях «прогнили далі нікуди» —не бачать і не чують, як стогне «сотні разів скривджений та обікрадений ними народ».

Семеро з десяти або вже забули про існування Народно-демократичної партії в регіоні, або вважали, що вона давно трансформувалася в іншу — в ту саму «За єдину Україну!», скажімо, чи «Трудову Україну». 

Якщо хочете, то й комуністична партія серед опитаних не витягла на ті тридцять відсотків, які вона набрала тут на виборах. Помиляється той, хто думає, що чимала частка дніпропетровців усе ще воліє вороття минулого.

Нарада обласного «активу» зазначила, що «напруження в суспільство вносить винятково боротьба між деякими амбітними і безвідповідальними політиками високого рангу»? Адже в самій області політичне протистояння загострилося набагато раніше за відомі виступи опозиції. У регіоні зареєстровано 88 обласних організацій різних партій. І якщо раніше подейкували, наче більшість із них без своїх структур на місцях і без щільних шеренг «бойових штиків», то нині вочевидь так не скажеш. В області діє майже 300 міських та понад 400 районних осередків цих 88 партій. І за найскромнішими або, навпаки, «нескромними» підрахунками, разом вони об’єднують 175 тисяч активістів. Та тільки десять із зареєстрованих партій виявили цього року бажання брати участь у заходах тижня консолідації. 

Мало того, обласні осередки Українського Народного руху, партії «Реформи і порядок» та інших зі складу Блоку Віктора Ющенка «Наша Україна», а також «Батьківщина» і Соцпартія вкупі з обласним відділенням ВГО «Громадський контроль» оголосили і про свій вихід з політради облдержадміністрації, 

Відбувся Форум демократичних сил Дніпропетровщини, який заявив, що «оздоровлення ситуації в країні та області потребує негайної радикальної зміни системи влади і кадрового її оновлення». Навіть руйнування «тоталітарної системи всебічного нагляду над суспільством, яка зводить демократичні інститути до рівня театральних декорацій». Є в заяві і суто місцеві вимоги.

А 16 вересня не менш як п’ять тисяч осіб вивели на майдан перед приміщенням обласної держадміністрації організатори акції громадянської непокори «Повстань, Україно!». Мало це чи багато? Скажемо одне: після тутешньої кількарічної давності шахтарської «облоги» цей майдан такого не знав і не бачив. 

Дніпропетровська область ніколи не забуває, що вона здавна була і, відтак, має залишатися «кузнею кадрів — державних діячів та політиків». Тому, до речі, вустами нинішніх її керманичів і образилася, що координатори блоку «Наша Україна» — який так гаряче підтримало чимало виборців Дніпропетровщини — «у прохідну частину свого партійного списку не ввели жодного представника області». Та й за списками інших партій вперше зовсім мало дніпропетровців потрапило до парламенту». «То чи не перетворюється наш регіон, — лунає й лунає тепер тут, наче риторичне запитання, —на електоральне пасовище для «чужих» політиків, яким інтереси області байдужі»?

І нікому не спадає на думку поміркувати, а чому так сталося? Ті, хто отримав депутатські мандати в четверте скликання Верховної Ради переважно за списками блоків «За єдину Україну» та Юлії Тимошенко, — ще вихованці часів Павла Лазаренка. Це факт. Це правда, від якої нікуди не дітися. Як і від того, що на Дніпропетровщині насправді Лазаренка досі згадують не лише злим словом. Згодні, кажуть, що жадібність Павла підвела. 

Не знаємо, що каже офіційна статистика, а наші власні спостереження свідчать: половина економіки як працювала, так і працює в тіні. І це — мінімум. З усіма наслідками фінансових та інших зловживань, пов’язаних з розкраданням коштів, які з цього випливають.

Уже цими днями в області провели велику нараду з розвитку малого та середнього бізнесу. Звичайно, що з метою його заохочення.

Ми в кулуарах поспілкувалися з підприємцями та бізнесменами. Висновки такі: і для малого та середнього, і для великого бізнесу Дніпропетровщина — благодатний край. І те, чого тут уже досягли, далеко не межа. Дарма, приміром, область хвалиться, що он полиці і вітрини продуктових магазинів аж тріщать і уже нічим не відрізняються від зарубіжних маркетів і супермаркетів. А майже вся продукція в них — місцевого виробництва. Та якщо завтра почнуть вчасно і — головне! — достойно платити за їхню працю, післязавтра в регіоні настане дефіцит продуктів харчування! Самі ж підприємці та бізнесмени потерпають від того, що працювати їм доводиться «не в правовому полі, а під контролем місцевих органів влади, котрі діють на власний розсуд і сенс».

Про все, що ми тут пишемо, в місцевих газетах не прочитаєте. Або певні фінансово-промислові клани, які не збираються, звісно, сваритися з владою. Усіх, хто не з нами, лай і топчи, а тих, хто з нами, — не смій. Якщо деякі ЗМІ й чіпають реальні неподобства, то обережно. Як ото колись за радянських часів, що є ще «окремі й поодинокі недоліки». Насмілювалася обласна народна газета «Зоря» хоч вряди-годи узагальнювати ці «окремі й поодинокі недоліки», так у надрах обласної держадміністрації було підготовлено «бумагу», яка ще до перевірки, але вже за її наслідками пропонувала замінити головного редактора. «Зорі» нічого не залишалося, як самій себе захищати.

Опозиційна ж преса в регіоні майже поза законом. Зокрема, газета «Лица», яка презентує інтереси Соцпартії, друкується де завгодно, тільки не на Дніпропетровщині. Місцеві друкарні відмовляються, бо хай тільки спробують! Чи не тому, що інтереси простого народу, зокрема сільського, в регіоні ніхто друкованим словом не захищає, і третій місяць видає винятково для виборців сорокового округу — а це п’ять сільських районів — газету «Селянська правда» народний депутат Олег Царьов. Дійсно правдива газета. І гостра та войовнича. Обіцяє наступного року стати обласною. Але це лише початок.

Дніпропетровськ.