Нинішній вересень видався врожайним на візити керівництва нашої країни за кордон. У відносинах з Європою та США спостерігалося напруження (про нього нижче), а тому Президент України і глава МЗС активно розширювали зовнішньополітичні горизонти.
Усе почалося з Африканського континенту: в Йоганнесбурзі Леонід Кучма та Анатолій Зленко брали активну участь у Всесвітньому саміті із сталого розвитку. А завершилося вояжем Міністра закордонних справ країнами Латинської Америки.
Але навіть підписання протоколу про встановлення дипвідносин з Гондурасом і найсерйозніші наміри стосовно співробітництва з Кенією та Сенегалом аж ніяк не відволікли Київ від головного — євроінтеграції України. Про неї, рідну, йшлося і в Давосі, і в Зальцбурзі.
Щодо цієї зовнішньополітичної теми номер один, то мені дуже сподобалося недавнє одкровення одного з українських політиків на зустрічі з делегацією німецько-українського форуму: «Ми стільки енергії витрачаємо на те, аби довести Європі та США наші євроінтеграційні устремління, що на конкретні кроки до заповітної мети сил уже не залишається». Втім, дуже навіть кроком на шляху до об’єднаної Європи можна вважати запровадження інтенсивного вивчення іноземної мови в українських школах. Про це 1 вересня з гордістю заявив Прем’єр-міністр України Анатолій Кінах. Ну, а про те, що для реального втілення цієї грандіозної програми бракує вчителів, у світлий і радісний День знань намагалися не згадувати... В школах, однак, бракує не тільки вчителів іноземної. З викладачами російської мови також проблеми. Приміром, в одній із шкіл Солом’янського району столиці цей предмет у сьомому класі геть скасували. Мабуть, вирішили: якщо діти і так розмовляють російською, то навіщо гаяти час на її вивчення? Тим паче що для євроінтеграції вона не дуже й потрібна.
Для неї потрібне дещо інше. Але ж, зрештою, не все одразу! Українська політична еліта за десять років і так уже збагнула чимало: навчилася не плутати Євросоюз з Радою Європи. Щоправда, при цьому, як з’ясувалося недавно на зустрічі з делегацією Парламентського комітету Європейської асоціації вільної торгівлі, українські політики поки що ще плутають договір про торгово-економічне співробітництво з договором про вільну торгівлю... Але ще трішечки, і з’являться сили, які безпощадно висмоктують болісні переговори з недовірливим Заходом. Тоді вже ми зробимо крок у Європу. Ногу ж бо вже занесли. Але кінець вересня підніс дуже й дуже гірку пілюлю. Успішне карибське турне глави зовнішньополітичного відомства було несподівано перервано. Постала потреба терміново з’ясувати відносини із США, в яких, за їхніми заявами, з’явилися докази незаконного продажу Україною зброї Іракові.
Що ж, якщо для нас тема номер один — євроінтеграція, то Штати нині цікавить лише Ірак. Річниця трагічних подій 11 вересня пройшла на тлі активних дебатів про необхідність воєнного вторгнення до цієї країни та повалення режиму Саддама Хусейна. Мало того, теракти в Нью-Йорку і Вашингтоні, як з’ясувалося, було задумано давним-давно, щоб помститися США за бомбардування Іраку...
На нинішньому етапі Вашингтон активно збирає компромат на Багдад для ООН, щоб переконати Раду Безпеки в тому, що Ірак — гніздо тероризму та загроза людству. Потрапила під роздачу й Україна.
Розмови про незаконну торгівлю Києва зброєю не новина. З упертою постійністю український МЗС відкидає ці обвинувачення. При цьому одні аналітики кажуть, що не буває диму без вогню, а інші вважають, що в такий спосіб «хтось» розправляється з нами, як з конкурентами, і нацьковує стратегічних партнерів на Україну. Хто з них має рацію, покаже найближчий час. А поки що, попри заяви американців про наявні у них докази, українське керівництво продовжує наполягати на своїй непричетності. Так, Міністр оборони України Володимир Шкідченко заявив про цілковиту безпідставність обвинувачень нашої країни в продажу Іракові систем «Кольчуга». Голова Верховної Ради Володимир Литвин назвав «політичними іграми» обвинувачення на адресу України. А сам Президент Леонід Кучма на зустрічі з народними депутатами від опозиції запропонував створити парламентську слідчу комісію з розслідування фактів можливого нелегального продажу зброї. Втім, для того, щоб розставити всі крапки над «і», до США і вирушив цього тижня Зленко.
А поки що позиція офіційного Києва залишається старою: Україна готова надати всю інформацію й відкрита для перевірок компетентними уповноваженими міжнародними організаціями, зокрема й експертами в цьому питанні зі США.
Ризикну припустити, що в жовтні українське керівництво менше буватиме за кордоном і повернеться обличчям до країни. Крім того, від євроінтеграції на початку місяця нас дещо відволікатимуть візит Президента Росії Володимира Путіна, який разом зі своїм українським колегою планує відсвяткувати ювілей Дніпрогесу, та саміт СНД у Кишиневі, як завжди наповнений черговими розмовами та «размышлизмами» про потребу створення зони вільної торгівлі країн Співдружності.
Головне — не втратити рівноваги!
