Учора вона прилетіла з Німеччини, сьогодні давала великий концерт в Одесі, в розташованому в курортній «Аркадії» клубі «Ібіца», а завтра в неї два концерти в Москві. Однак знайшла можливість зустрітися з одеськими журналістами, відповісти на їхні запитання, розповісти про своє життя-буття.
Чесно кажучи, спілкуючися з Крістіною, забуваєш, що вона дочка знаменитої Алли Пугачової. Бо Орбакайте — сама неординарна особистість: як актриса, як співачка, як людина. І як співбесідниця: інтелігентна, уважна, до міри відверта, без амбітності, хоча й із гідністю, без тіні загравання, аби сподобатися, й без навмисної вульгарності, на яку нерідко страждають «зірки», аби ошелешити.
Коли мала Крістіна виховувалася далеко від матері, у колі родичів по батьківській лінії, то від неї не приховували, що їх родовід йде від німецьких баронів фон Орбахів, які віддавна оселилися в Литві. Крістіна тому вірила й не вірила, аж поки, вже після здобуття Литвою незалежності, все те не підтвердили документи одного з австрійських архівів. Утім, це мало вплинуло на долю Крістіни, особливо після переїзду до Москви, де вона, крок за кроком, почала прокладати, вперто виходячи з-під опіки матері, власну стежку в мистецтво.
Такою, як ми її знаємо нині, Крістіна, можна з упевненістю сказати, «зліпила» себе сама. Хіба що зовнішність та інтелігентність, можливо, успадковані від предків-баронів. Утім, написав ось «...якою ми її знаємо нині» і засумнівався: а чи таки знаємо? Для більшості, певен, вона естрадна співачка з гарними манерами і приємним, хоча й дещо тихим, голосом, яка все-таки вміє «тримати» публіку. Ось і до Одеси привезла пісні з нового, ще мало «обкатаного» альбому «Вір у дива», не боючися «погоріти». Та виступ, як і сподівалася, було сприйнято не просто тепло — «на біс».
— І все ж я більше актриса — театру, кіно, — вважає сама Крістіна.
Про театр судити не будемо — одесити не бачили в себе вистав з її участю. А ось кіно! Тут варто зробити невеличкий історичний екскурс. Згадаймо «Опудало», в якому одинадцятирічна Крістіна зіграла головну роль і за яку одержала приз «За кращу жіночу роль» на престижному фестивалі європейських фільмів «Віші» у Франції. Відтоді її запрошують нові й нові режисери — до фільмів «Віват, гардемарини!» і «Гардемарини-3», «Ліміта» і «Благодійницький бал», «Квітень» і «Жіноче щастя», інших стрічок.
— А як тепер, теж доводиться «розриватися» між естрадою й кінематографом?
— Інакше себе й не уявляю. Знімаюся у стрічці Дмитра Барщевського «Московська сага» за Василем Аксьоновим. Цікавий проект, цікава роль. Цікаві події 30—40-х років, куди переносить сюжет стрічки. Втім, вийде фільм на екрани, випаде побачити — оціните все самі...
Одеса.
