Знаю, що Верховна Рада України планує переробити й доповнити Основи законодавства України про охорону здоров’я. Шановні депутати, потурбуйтеся, щоб підлітки, які перебувають на лікуванні в закладах охорони здоров’я, мали можливість працювати й отримувати за це гроші. З досвіду знаю: це реально і вкрай потрібно!
З 1981-го по 1993 рік я працював головним лікарем санаторію «Піонер» МОЗ України в Сімеїзі (АР Крим). У санаторії в середньому лікувалося 150 підлітків віком від 14 до 17 років, уражених різними формами туберкульозу легень. Зазвичай лікування триває від 3 до 6 місяців. Дітей часто залучали до трудотерапії, але оплата праці не була передбачена.
Якось до мене звернулася дівчинка-підліток з проханням дозволити їй працювати палатною санітаркою в корпусі на чверть ставки і отримувати платню. Я знайшов законне на той момент розв’язання питання. Тоді була чинною інструкція, котра регламентувала оплачувану працю неповнолітніх, пов’язану з вихованням і навчанням. Ця інструкція дозволяла приймати школярів на роботу без трудової книжки, але з оплатою праці, на посади, узгоджені з міськвиконкомом.
Ялтинський міськвиконком розглянув наше клопотання і надав адміністрації право приймати школярів на час лікування на роботу. Оформлення на роботу тривало недовго. І зайняті посильною працею підлітки мали можливість заробити собі на кеди, авторучки, інші потрібні дрібнички. Отже, сотні дітей не лише поліпшили здоров’я, а й набули впевненості, що чесною працею можна розв’язати свої проблеми.
...Шкодую, що такої можливості позбавлені нинішні вихованці санаторію «Піонер». Та це вина не адміністрації. Наше законодавство не хоче йти назустріч своїм юним громадянам, котрі прагнуть чесно працювати й отримувати за це гроші.
Ми повинні цінувати й заохочувати їхнє прагнення працювати. Тому сьогодні просто-таки необхідно передбачити таку можливість законодавчо.
Сімеїз
Крим.
