За попередніми розрахунками, цього року в Криму оздоровиться два мільйони дітей. Із них 4250 — у ДОК (дитячому оздоровчому комплексі) «Берегове», розташованому в одному з найкращих куточків Південного берега Криму. Комплекс належить ТОВ «Південпівнічморсервіс» відкритого акціонерного товариства «Севастопольський морський завод».
Ще в 2000 році Міністерство курортів і туризму Кримської автономії вперше проводило республіканський конкурс серед дитячих таборів, баз відпочинку «Кримська перлина». Із 257 претендентів у номінації «Кращий дитячий оздоровчий комплекс» переможцем визнано ДОК «Берегове» — за організацію відпочинку дітей не нижче європейського рівня обслуговування.
Усі наступні роки переможці не «спочивали на лаврах слави». Шукали нові, найчастіше нетрадиційні форми відпочинку дітей і дорослих. А для цього тільки за останні три роки в реконструкцію комплексу було вкладено не менш як три мільйони гривень. І тільки цього року, згідно з економічними прогнозами, база розраховує вперше отримати не менш як 100 тисяч гривень прибутку.
Дорога в дитинство
Дорога в ДОК «Берегове» починається з широкої ялтинської траси, що притулилася біля підніжжя головної гряди Кримських гір, крутими схилами яких, неначе скелелази, повзуть нагору сосни. М’який клімат, рослинний світ мають дивовижну схожість зі Середземномор’ям. Саме ці місця були однаково улюблені і Пушкіним, і Горьким. Поет називав Крим «полуденним краєм». Тримаючися за хвіст мула, він піднімався крутою стежкою на гірське плато, щоб обійняти поглядом невидимі знизу горизонти. Олексій Максимович частенько відпочивав на дачі «Тесселі», що розташувала неподалік і сховалася під покровом дивовижного рослинного світу біля самого моря.
У «Берегового» — своя історія. На початку минулого століття тут шумів листям фруктовий сад, в якому росли дерева та кущі з усіх континентів земної кулі. Величезне листя філіппінської шовковиці, більше схоже на лопухи, і сьогодні зеленіє на крутих схилах території табору. Ліванський кедр, гранат, кактуси, пірамідальний кипарис, лавр, самшит і багато інших рослин-чужоземців не загубилися в хащах низькорослого прибережного Кримського лісу. Ще в середині тридцятих років Віссаріон Сталін подарував ці 50 гектарів землі Морському заводу. Всі роки тут відпочивали заводчани та їхні діти. «Берегове» пережило війну. В 60-ті на честь космонавта Володимира Комарова на базі комплексу створюється два табори: «Комарова-1» (для підлітків) і «Комарова-2» (для малюків). Саме ця — друга назва —і прижилася в розмовній мові всіх поколінь дітей, які відпочивали тут. Як особливу данину любові до табору, діти, не змовляючись, заснували свою, ніде не позначену націю — «комаровці». В липні минулого року багато з них приїхало на його 65-річчя.
Чи є межа бажань у туристичного бізнесу?
Усупереч усім обставинам, комплекс уцілів у період перебудови. Хоча і його не обминули всі, що пронеслися над півостровом, потрясіння, пережиті базами відпочинку, пансіонатами та дитячими таборами. До того ж база належала найбільшому підприємству військово-промислового комплексу, яке внаслідок конверсії опинилося без засобів існування. Якихось шість років тому про дивне місце ніхто не згадував. А табір, усупереч економічним труднощам, як і раніше, жив для дітей.
У 1999 році керівництво комплексу в особі Віктора Фурсова (нині генерального директора ТОВ «Південпівнічморсервіс») прийняло майже авантюрне рішення. Під кредит, узятий у банку, було вирішено реконструювати старі корпуси барачного типу на 40 місць на нові сучасні котеджі з номерами на три-чотири особи та всіма зручностями. Ця затія влітку 2000 року мало не перетворила підприємство на банкрота з усіма наслідками, що випливали. Одна солідна київська компанія за тиждень до відкриття літнього сезону відмовилася від 600 заздалегідь замовлених під «чесне слово» місць для дітей! Діти благополучніших росіян після виходу закону Російської Федерації, що забороняв відраховувати бюджетні кошти на відпочинок за межі держави, також не приїхали на першу зміну. Ніхто не хотів вірити, що в нас можна організувати відпочинок дітей «на рівні». Отримавши «добрий» урок виживання в нашому доморощеному бізнесі, ніхто з керівництва комплексом не опустив рук. Навпаки, почалися пошуки нових форм організації дитячого відпочинку.
У першому корпусі бази запропонували організувати свою літню резиденцію Київській Британській спеціалізованій школі. «Англійська під сонцем» перетворилася сьогодні з експерименту на постійну програму навчання для 600 дітей столиці. Три роки тому народилася й ідея організації сімейного відпочинку. Саме тоді на «вільних» гектарах землі почали зводити комфортабельні котеджі та «зруби» для дорослих. І тепер у 14 затишних будиночках, харчуючись у ресторані, можуть відпочивати тата і мами. А по сусідству в ДОТ (дитячому оздоровчому таборі) — їхні «квіти життя».
«Диваки ці дорослі»
— розмірковувала я про себе, гортаючи величезну купу анкет з дитячими одкровеннями. Анкета — не данина моді, а бажання дорослих зрозуміти дітей і врахувати їхні зауваження. Як з’ясувалося, «подобаються» дітям не тільки море, затишок і чистота в їхніх кімнатах. (Цього року для «комаровців» придбали нові ліжка, тумбочки, шафи, постільну білизну). Подобається дітям і сама організація їхнього дозвілля. Хочу зазначити, що тут не почали «дощенту руйнувати» (даруйте за таке різке порівняння) увесь попередній, доперебудовний багаторічний педагогічний досвід в організації дитячого відпочинку. Сон (нічний і денний), купання по годинах у морі, гарне харчування — ці недоторканні правила ніхто й ніколи не порушує. Ігри, розваги відбуваються за заздалегідь добре продуманим планом. Адже кожна з п’яти змін у «Береговому» має свою назву: спортивна, театральна, морська... Екскурсії по визначним пам’яткам Криму організовують за бажанням дітей.
Особливу увагу керівництво табору приділяє добору вожатих. Для цього у вузах, з якими укладено договори, проводять спеціальний конкурсний відбір в умінні співати, танцювати, бути надзвичайним вигадником дитячих витівок і просто приємною в спілкуванні людиною. В ньому бере участь молодь від 18 до 22 років. З нею, як довела життєва практика, діти найчастіше «знаходять спільну мову». Окрім традиційного Харківського університету, свої кадри цього року прислали Івано-Франківськ, Мелітополь і, звісно, Севастопольський технічний університет. «Технарі» — спражнісінькі заводії в таборі. Начальник «Комарова-1» — Наталя Синявська, яка 26 років прожила в дитячому середовищі, із захопленням розповідала, як у День підприємця діти разом з вожатими збирали порожні фляги, сміття і здавали до спеціальних магазинів, де отримували гроші. За так звані синявки, названі на її честь, можна було, наприклад, відвідати «перукарню». Не випадково у тих самих анкетах діти, не зіпсовані дорослим лицемірством, можливо, наївно, але по-дитячому щиро особливу любов висловлювали своїм сорока вожатим!
Керівництво Російської нафтової компанії цього року заснувало грошовий приз для «Для кращого загонового вожатого». Посланці північного краю після багаторічної перерви нинішньої весни самостійно перевірили умови відпочинку на ПБК — 60 дітей віком від 8 до 16 років у супроводі дорослих приїхали відпочивати до «Берегового» з неблизького краю нафтовиків. На другому поверсі дев’ятого корпусу в комфортабельних з усіма зручностями номерах і жили маленькі мешканці Тюмені.
Бездарних дітей немає
У дерев’яному одноповерховому будиночку-теремку, що повис, немов пташине гніздо, над крутим схилом, багато років дружно співіснують бібліотека, гуртки прикладного мистецтва і суднобудівний. Восьмирічний Владик з Дніпропетровська, прикусивши кінчик язика, стоячи на високій табуретці-підставці, старанно майстрував на верстаці свій кораблик. Тут-таки на полицях стояли під «вітрилами» маленькі яхточки — витвори дитячих рук.
Понад 20 років Едуард Хмелевський, керівник гуртка випалювання, разом з дружиною навчає дітей переносити сюжети на дерев’яні дощечки. Кримські пейзажі, сторінки із казок — одне слово, дитячі фантазії, втілені в десятки картин і картинок, залишених вихованцями «на добру згадку».
«Неталановитих дітей немає, — доводив мені Едуард Васильович, розкладаючи на білому столі цілий вернісаж дитячих виробів, — треба тільки вміти достукатися до дитячої душі».
Південний берег Криму — Севастополь.
P. S. Південне сонце висіло високо над горизонтом, коли наш мікроавтобус, петляючи, біг угору — до траси. У заростях лісу несамовито тріщали цикади — супутники спеки. До самого обрію виблискувало відкрите море. Позаду залишалося «Берегове», кипариси, що підпирали південне небо, і гірський вартовий — диво природи «Сплячий камінний лицар». Згідно з легендою, він оберігав спокій цього райського куточка на землі.
Зовсім небагато залишилося до закінчення літнього сезону 2002 року в Криму. В «Береговому» він триватиме до жовтня. А наступного року стане до ладу й зимовий корпус. Чи буде він популярний у відпочивальників —це неабияк залежить від тих послуг, які зможе надати ДОК «Берегове».
