Його вважають панацеєю — ліками від усіх болячок. Японці підняли в країні рівень тривалості життя, а також вилікувались від страшних наслідків ядерних бомбардувань передусім завдяки вживанню продуктів бджільництва. Там кожному школяреві безплатно (!) дають їсти мед і маточне молочко, за рахунок яких дитячий організм отримує необхідну кількість мікроелементів і поживних, біологічно активних речовин. Це «за бугром», а в Україні, обпаленій Чорнобилем, кожен має щороку споживати не менше двох кілограмів обніжок — квіткового пилку. А його припадає трохи більше... кількох грамів.
Солодкий край
На Полтавщині налічується майже 100 тисяч бджолиних сімей. Тут ще діють і товариства пасічників. Полтавські бджолярі підтримують тісні контакти зі своїми колегами у країні, а також фахівцями галузі США, Югославії. Співпрацюють і з Інститутом бджільництва ім. Петра Прокоповича (Київ) та його Гадяцькою філією, Гадяцькими школою бджільництва та воско-вощинним заводом, Полтавським аграрним технікумом, де готують зміну, ВАТ «Нектар».
По суті жнива у бджолярів уже завершилися. І хоч окремі пасічники не раз діставали з комор медогонки, все-таки результати невтішні. Меду у вулики бджоли наносили лише по 20—25 кг, а то й по 8—10, тоді як за минулі роки ця цифра була вдвічі більша (50—70 кг). І перша причина — несприятливі погодні умови. А ось друга, найістотніша — на Полтавщині різко зменшено посіви медоносних культур, таких, як люцерна, еспарсет, конюшина, буркун, фацелія, гречка. Мало того, деякі новоспечені землевласники за кочівлю пасіки на угіддя... вимагають оплату. Тоді як у всьому цивілізованому світі навпаки: «такса» за запилення гектара цитрусових у США — 40—50 доларів.
Для прикладу такі цифри: дві бджолосім’ї при запилюванні гектара гречки збільшують її урожайність на 70 відсотків, конюшини — на 100 відсотків, люцерни — аж у 32 рази! Щоправда, збільшено посіви соняшнику, але мед з нього не такий корисний, як з акації, липи, які «згоріли» під час цвітіння від спеки. Саме тому ціни на продукцію бджільництва трохи підвищилися.
Бачили очі, що брали
Мед фальсифікують не лише на Україні. У світі є 40 (!) методик визначення підробок — додають у нього і борошно, і крохмаль, і патоку, і крейду, і желатин. Тому найпевніший спосіб, щоб не ошукали, знайти справжнього пасічника і стати його постійним клієнтом.
Натуральний мед однорідний у стільниках чи в посудині, у холодну пору року кристалізований, з приємним, але не різким запахом, не розшарований, зверху без зрідженого сиропу. Мед слід куштувати дерев’яними ложечками або паличками, але не натще, запиваючи кожну порцію водою, щоб відчути смак наступного різновиду. Якщо мед дере горло, тобто відчуття солодості десь далеко, то це — справжній продукт. Якщо ж пощипує кінчик язика, то, можливо, у мед потрапили хімічні елементи, які використовуються для боротьби з хворобами бджіл. Треба пам’ятати про це, бо бджоли, як і люди, також занедужують. І часто-густо лікують їх саме хімією.
Готують «мед» для продажу і з цукрового сиропу, додаючи різні домішки. Такий продукт не лише не корисний, а навіть небезпечний. Виявляють його так: у склянку гарячого молока опускають ложку меду і якщо він зсядеться, то це — сурогат, бо натуральний мед розчиняється. Не слід купувати мед зі сторонніми запахами, дуже рідкий або дуже закристалізований, каламутний. Власне, той, що викликає якусь підозру. Тоді необхідно звернутися в лабораторію якості та сертифікації продукції, яка є на кожному базарі.
У «медовій» столиці ціна більш-менш пристойного меду коливається від 9 до 11 гривень за кілограм. Не поспішайте його купувати при дорозі, на стихійних базарчиках, за рекламним оголошеннями, в непевних осіб. Краще дошукуйтеся справжніх пасічників або фірмових магазинів. До речі, одна, приміром, літрова, банка вміщує 1,4—1,6 кг меду.
Вибираючи мед, віддавайте перевагу більш важкому. Його цілющі властивості залежать від букету квітів і трав, отож зупиняйте свій вибір на поліфлорному, а цукристий набагато корисніший від рідкого.
Мед надзвичайно поціновується в медицині. Ще три з половиною тисячі років тому єгиптяни втирали у шкіру голови при облисінні суміш з меду й подрібнених у порошок зубів віслюка, а цариця Клеопатра використовувала мед як косметичний засіб. У стародавній Русі-Україні довгожителями були ті люди, які розшукували дикий мед — вони не страждали на хвороби суглобів і серця. Бажаючи комусь здоров’я, наші пращури так і казали: «Хай ужалить тебе бджола!». Мед вживають для лікування шлунка і кишечника, нервової і серцево-судинної системи, простуди й нежиті. При бронхітах рекомендовано медовий компрес, при ангінах — пити тепле молоко з медом і маслом, нежиті — закапувати в ніс сік цибулі з медом...
Продукти бджільництва — обніжки, прополіс, маточкове молочко, віск, бджолина отрута — при правильному застосуванні здатні вилікувати від багатьох недуг без побічних наслідків. Якщо пожувати шматочок прополісу, то вже в першу хвилину він виділить сім видів природних антибіотиків, серед яких знайдеться саме той, що допоможе вашому організму в даний час. Маточкове молочко здатне робити чудеса з чоловічою потенцією. Зрозуміло, в бік її посиленя. Отрута — досить ефективне знеболююче. Але потрібно напевне знати, чи сприймає ваш організм продукти бджільництва, щоб не спричинити алергії.
І ми там були, мед-вино пили
Як у казковому сні: аби уявити себе за княжим столом. Таким, яким шанували київські, галицькі, сіверські правителі своїх гостей. Вино, пиво, медівка — рікою! Все готується виключно з меду. Від довготривалого зберігання напої набували неперевершеного аромату. Ще в минулому столітті медівку випускали пивзаводи. Та й нині доброго пива без якісного меду не зварити. Проте медові напої витіснили горілки-вина. А відшукати справжнього медового майстра — ціла проблема. Всяк вигадує своє, та це саме той випадок, коли медом напій не зіпсуєш, хоча старовинні рецепти безнадійно втрачені. Мед варто їсти й пити цілорічно. Додаючи у компоти, варення, квас, желе, морс, фіточаї, здобу, з ягодами — калиною, малиною, суницею тощо, цілющими травами і чимось міцнішим.
Шкода, що всім цим ласувати поки що можуть одиниці. Й не тому, що продукт справді дорогий, а насамперед тому, що його масове виробництво не налагоджене.
Нас порятує бджола
На переконання директорки Гадяцької філії Інституту бджільництва ім. Петра Прокоповича знаної у світі вченої Антоніни Черкасової, продукти бджільництва воістину безцінний запас нашої країни, потерпілої від Чорнобильської трагедії. Адже спеціальні продукти харчування лікувально-профілактичної дії у вигляді сумішей меду з різними добавками, в тому числі й фітотерапевтичними, мають низку унікальних і досить корисних властивостей: виводять з організму важкі метали, токсини, радіонукліди, поліпшують обмінні процеси, активізують імунну систему, гальмують старіння клітин, підвищують працездатність і продовжують життя людини.
Але знову ж таки, як часто у нас це буває, ми просто не помічаємо того, що лежить у нас під ногами. Уявіть собі, що в усіх розвинених країнах на мед, інші продукти бджільництва встановлено науково обгрунтовані норми споживання, і якщо їх бракує, цей дефіцит поповнюється за рахунок імпорту. Справді, ми ще не така багата країна, аби купляти мед за океаном. Та в цьому, власне, й потреби особливої немає, оскільки наш край має не лише давні традиції, а й хороші перспективи відродження галузі. Ми можемо сповна забезпечити вітчизняні потреби й налагодити їх продаж за кордон.
До речі, в прадавні часи це була стабільна стаття доходів. Але необхідно насамперед зацікавити пасічників заготовляти не тільки мед, а й продукти бджільництва, щоб вони напевне знали, що товар обов’язково куплять і це буде вигідний бізнес. Тоді справою державної ваги перейматимуться не любителі, а справжні професіонали. І маленька бджола допоможе врятувати нашу велику країну.
Полтавська область.
