Крок уперед та два назад

Проаналізуймо нинішні бюджетні показники. За перше півріччя 2002 року рівень виконання доходної частини становив 44,4% від річних показників, а витратної —відповідно 38,6%. Є всі підстави очікувати, що цього року бюджет не буде виконано в повному обсязі. Головна причина — в невиконанні завдання з наповнення бюджету податками. Борг за податковими зобов’язаннями зріс з початку року на 3,6 млрд. грн. і на 1 липня становив 9 млрд. 909,6 млн. грн. Уряд також не зміг впоратися із завданням з мобілізації ресурсів для фінансування бюджету і не досяг запланованих показників з перерахування до бюджету коштів від приватизації державного майна.

Кабінет Міністрів із двох варіантів економічного прогнозу на наступний рік —оптимістичного і консервативного, вибрав останній, що свідчить про досить нестійкі економічні процеси в країні.

За таких умов Кабінет Міністрів пропонує відмовитися від переліку захищених статей витрат бюджету, ніби для досягнення його реальності і збалансованості. Народні депутати, у свою чергу, вважають, що бюджет, як своєрідний гарант виконання зобов’язань держави перед своїми громадянами, повинен містити перелік захищених статей.

Візьмімо план реалізації стратегії переходу від системи пільг до адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення. Ідея добра, але для її реалізації необхідно створити єдину інформаційну базу всіх пільгових категорій населення, що лежить вочевидь за межами бюджету. Сьогодні обласні управління, до компетенції яких входить функція обслуговування пільгової категорії громадян, не мають достатньої кількості коштів, техніки та умов, щоб виконати поставлене перед ними завдання. Бракує коштів навіть на виконання поточних завдань. Тому в держбюджеті-2003 треба передбачити кошти на створення такої інформаційної бази в сумі, яка обгрунтована Міністерством праці та соціальної політики України.

Неоднозначну реакцію викликає намір уряду ввести наступного року у взаємовідносини з бюджетними установами — вищими навчальними закладами ІІІ і ІV рівня акредитації договірні принципи виділення бюджетних коштів. Можливо, така форма взаємовідносин держави з вищими навчальними закладами економічно вигідніша за наявну. Але для початку необхідно виробити концепцію проведення організаційних змін у вищій школі, врахувати економічні реалії щодо купівельної спроможності населення. І лише потім робити кроки в цьому напрямі.

Сумнів у частині доцільності викликає пропозиція уряду щодо розширення податкової бази за рахунок оподаткування відсотків по вкладах населення. В Україні населення і так не довіряє банкам унаслідок цілого ряду обставин. Усі свої вільні грошові кошти громадяни вважають за краще переводити у тверду валюту і зберігати вдома. До послуг банків звертається невелика частина людей. Запровадження податку на відсотки по вкладах населення призведе до того, що і ця частина може зменшитися. Придбається небагато, а втрачається головне — можливість розвиватися фінансовому сектору країни, банківській системі, на яку бюджетом покладено завдання кредитування реального сектору економіки.

Візьмімо пропозицію Кабміну про те, щоб надходження коштів від приватизації держмайна, які заплановані на рівні 2,1 млрд. грн., спрямовувати на погашення державного боргу, що не відповідає державній стратегії соціально-економічного розвитку, згідно з якою кошти від приватизації повинні йти на розвиток. У зв’язку з цим Верховною Радою внесене доповнення: 40% коштів, отриманих від приватизації держмайна, мають спрямовуватися на капітальне будівництво. Інша частина цих коштів може бути використана на погашення боргу. Хоч така міра є вимушеною.

Уряд серед чинників, що ускладнюють процес формування держбюджету-2003, вказує на загострення боргової ситуації, зокрема на наявність значних сум заборгованості суб’єктів господарювання по кредитах, отриманих під державні гарантії. Майже 3 млрд. грн. Україна витрачає на обслуговування свого боргу. Кабінет Міністрів планує 2003 року зменшити частину держборгу в обсязі ВВП з 27% до 26%. На жаль, досвід останніх років показує: заходи, що їх вживає уряд для розв’язання цієї проблеми, виявляються безсистемними і неефективними.

Інший важливий чинник, який істотно ускладнює бюджетний процес, — це наявність невідшкодованого ПДВ, що досяг рівня 5,7 млрд. грн. Вирішувати цю проблему тільки за рахунок коштів бюджету надто ризиковано, оскільки в бюджеті і так не вистачає коштів на соціальні витрати, що змушує Верховну Раду йти на вельми непопулярні заходи і припиняти дію норм деяких законів. Необхідно шукати прийнятніші в цій ситуації варіанти, наприклад, зобов’язати органи митної служби спрямувати додаткові зусилля на виявлення фіктивних експортних операцій, які скорочують надходження до бюджету і створюють подібні проблеми.

Найближчим часом Бюджетний комітет розгляне цілу низку актуальних питань. Серед них — приватизація держмайна в його зв’язку з бюджетом, грошово-кредитна політика НБУ, місце і роль Казначейства в обслуговуванні бюджетів усіх рівнів, фінансове забезпечення паливно-енергетичного комплексу тощо.

Потрібно підкреслити зростання ролі і значення Рахункової палати як контролюючого органу Верховної Ради України за виконанням бюджету і використанням бюджетних коштів. Досвід показує, що без запровадження жорсткого режиму економії фінансових і матеріальних ресурсів народні обранці під час прийняття чергового держбюджету будуть змушені стояти перед фактом вибору з двох зол — меншого.