Аби зберегти темпи зростання української економіки, підприємства потребують довгострокових інвестицій. Тим часом банківська система України вже накопичила значний потенціал кредитування реального сектору економіки.
За оцінкою самих банкірів, Постанова Кабінету Міністрів України від 05.08.02. № 1106 «Про заходи щодо підтримки інноваційно-інвестиційних проектів» та Тимчасове положення НБУ про порядок кредитування (рефінансування) Національним банком України банків, які здійснюють довгострокове кредитування, може стати важливим стимулом розвитку економіки та банківської системи в умовах економічного зростання.
Адже підходи, закладені в ці нормативні акти, орієнтовані на повніше забезпечення потреб економіки в кредитних ресурсах на прийнятних для виробника умовах.
Водночас механізми реалізації цих підходів значною мірою недостатньо відпрацьовані і викликають багато запитань та зауважень з боку комерційних банків. На прохання «Голосу України» ситуацію коментує президент Асоціації українських банків Олександр СУГОНЯКО.
— Ініціативи Нацбанку привабливі. Але епідемію «дешевих кредитів» Україна свого часу вже пережила... Чи не порушує НБУ своїми діями принципи здорової монетарної політики?
— Це питання — докір НБУ. Таке враження, що саме Нацбанк бере на себе зобов’язання компенсувати різницю між ринковою вартістю довгострокових кредитних ресурсів та фактично пільговою ставкою рефінансування. Але ж Нацбанк — монетарний, а не бюджетний «центр» країни, а тому в бюджеті самого Нацбанку (навіть з точки зору ідеології цієї шанованої установи) не може бути коштів для такої компенсації...
— Олександре Анатолійовичу, у згаданих документах, які мають сприяти розвиткові довгострокового кредитування реального сектору економіки, немає чіткого визначення, що таке «інноваційно-інвестиційний проект».
— Так, хоча саме від визначення приналежності кожної конкретної програми до класу інноваційно-інвестиційних проектів буде вирішальною мірою залежати рішення про надання банку довгострокового кредиту НБУ.
Із тексту постанови Кабінету Міністрів України також не зрозуміло, чи інноваційно-інвестиційні проекти мають готуватися обов’язково за участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади і рефінансуватимуться НБУ лише проекти за пріоритетними напрямами соціально-економічного розвитку, чи прийматимуться до рефінансування НБУ проекти, безпосередньо підготовлені підприємствами-позичальниками, що їх банки готові прийняти до кредитування.
Для забезпечення ясності і прозорості механізмів відбору таких програм Асоціація українських банків запропонувала НБУ визначити базове поняття «інноваційно-інвестиційного проекту» та виробити спільну з урядом позицію стосовно того, хто готує і як подає проекти.
— Наскільки, з точки зору фахівців Асоціації українських банків, виправдана вимога НБУ стосовно наявності у банку-потенційного позичальника сплаченого статутного капіталу в сумі не менш як 5 млн. євро?
— На погляд банків, ця вимога абсолютно невиправдана. Адже вона ставить у нерівні умови банки, статутний капітал яких менш як 5 млн. євро, тобто позбавляє майже 2/3 українських банків можливості на рівних конкурентних умовах узяти участь у кредитуванні інноваційно-інвестиційних програм суб’єктів господарювання. Порушує ця вимога і права невеликих, зокрема сільськогосподарських, переробних підприємств, на отримання довгострокових кредитів на прийнятних для них умовах.
Не забезпечуються також і права невеликих, зокрема сільськогосподарських, переробних підприємств, які зазвичай обслуговуються в малих та середніх банках. Такий підхід суперечить державній політиці стосовно підтримки малого та середнього бізнесу, яку проводить Президент України.
Мало того, зазначена вимога порушує ст.42 Конституції України та норми Закону України «Про підприємництво».
Враховуючи викладене, Асоціація українських банків пропонує встановити рівний підхід для всіх банків, передбачивши, що довгострокове рефінансування можуть отримати банки, розмір регулятивного капіталу яких відповідає вимогам Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні».
— Однією з найболючіших проблем для будь-якого банкіра є проблема забезпечення кредиту, тобто застави...
— Справді, з точки зору фахівців АУБ, вимоги забезпечення за кредитними договорами, укладеними з НБУ, є нечіткими. Зокрема, незрозуміло, які вимоги будуть висуватися до такого специфічного виду застави, як договори про надання кредитів, навіщо здійснювати експертну оцінку коштів, розміщених на коррахунках або депозитних рахунках банків, якщо ці кошти перебувають у грошовій формі.
Фактично із об’єктів застави, перелічених у Тимчасовому положенні, дієвими сьогодні є лише державні цінні папери. Тому, на думку банкірів, потрібно розширити і перелік об’єктів застави, включивши до нього корпоративні облігації суб’єктів господарської діяльності та майно (грошові кошти, цінні папери, основні фонди) поручителів — третіх осіб.
— А чи врегульовано у згаданих документах взаємовідносини між Нацбанком та комерційними банками-позичальниками?
— Передбачена Тимчасовим положенням заборона на пролонгацію кредитних договорів з НБУ фактично ставить банки в положення «заручників», коли підприємство-позичальник з об’єктивних причин не зможе вчасно розрахуватися з банком. Така ситуація, безперечно, негативно позначиться на платоспроможності та ліквідності банку, для підтримання якої саме й передбачено механізм рефінансування НБУ.
У зв’язку з цим Асоціація українських банків пропонує передбачити можливість пролонгації кредитного договору з Нацбанком за умови звернення банку з обгрунтованими пропозиціями та наданням реального плану з погашення позичальником його заборгованості перед банком.
— Чи може відсутність чітко визначеного переліку документів, які має надавати банк для отримання довгострокового кредиту НБУ, привести до необгрунтованої відмови або затягування процедури розгляду заявки на фінансування інноваційно-інвестиційних проектів?
— Аби уникнути такої ситуації, експерти Асоціації українських банків запропонували встановити чіткий перелік документів, які банк мусить надати до територіального управління Нацбанку, та визначити термін, протягом якого територіальні управління повинні надати до НБУ свої пропозиції стосовно можливості рефінансування банку.
На думку банкірів, Тимчасове положення потребує уточнень та доопрацювання, оскільки відсутність чітких механізмів та прозорих умов відбору інноваційно-інвестиційних проектів може стати приводом для зловживань та корупційних дій і з боку НБУ та органів виконавчої влади, і з боку комерційних банків.
